- Дивись мені, якщо що - я тебе з під землі дістану.- грізно зблиснула очима білявка. Сама Ліза при цьому тільки посміхнулась і пішла за Женею, який потягнув її на вихід з танцполу, оскільки наступна пісня знищила сенс відповідати – його б просто не почули.
- Яка грізна в тебе подруга – розсміявся хлопець, коли вони відійшли на достатню для розмови відстань.
- Так, вона чомусь вважає за необхідне за мене переживати – розсміялась Ліза.- Хоча, то ще питання, хто кого оберігає.
- А ти вважаєш, що за тебе не потрібно переживати?
- Не потрібно.
- Чому?
- Це важко пояснити.
- А ти спробуй.
- Добре. Мене оминає небезпека, і я частіше ніж Катя притягую позитивних людей, події.
- Тобто з тобою ніколи нічого поганого не стається?
- Чому ж стається, але лише те, що змушує мене рухатись вперед, чогось вчить, до чогось стимулює.
- І завжди ти така мудра?
- Ні звичайно. Я іноді, як і всі, не дивлячись на всю інтуїцію «лізу в пекло, бо там тепло», але тоді вже претензії особисто до мене.
- Тобто ти вважаєш, що, апріорі, не можеш на безлюдному узбережжі зустріти маніяка, чи неадекватну людину?
- Можу, і навіть зустрічала, але це не призводить до тих наслідків, які звичайно від такої зустрічі очікують.
- Як так? Кого ти зустрічала? – ошалів від такої заяви хлопець.
- Якось так.
- Так кого ти зустрічала?
- А, кілька днів назад одного типа, коли гуляла сама по пляжу в бік Маріуполя. Була дощова погода і мені було нудно..- по обличчю дівчини неначе ковзнула легка тінь чи то розчарування, чи то смутку.
- І?- Женя чомусь відчув як у нього виступив холодний піт на потилиці. Він вірив їй, відчував що вона каже правду, і зрозумів, що ладен порвати на клапті будь-кого, хто навіть подумає погане про неї…
- Що, і? Нічого страшного – пішла від нього ціла і неушкоджена.- розсміялась неочікувано Ліза.- Чи ти хотів почути на криваво-слізну оповідь про дурну зґвалтовану студентку?
- Ні, не хотів… Точно не хотів. Але ти так впевнено сказала що зустрічала маніяка. Мені чомусь здалось що він і справді був маніяком, і саме це планував зробити.
- Так, але він передумав – відповіла Ліза, якось здивовано подивившись на свого супутника.
- Звідки ти знаєш? І якщо це так, то чому ти така спокійна?
- Спокійна що він передумав? Я мала бути розчарована?- розсміялась знову дівчина, хоча, що саме її так тішило Женя ніяк не міг зрозуміти.
- Що збирався…
- Він недвозначно себе повів. Не бери дурного в голову. – безпечно відмахнулась дівчина.
- Ти про що?
- В тебе такий вираз обличчя, наче ти зараз побіжиш шукати того чолов’ягу і розбиратись з ним.
- Але ж це нормальна реакція! Якийсь маніяк бігає на узбережжі, нападає на дівчат, а ти про це так спокійно розповідаєш, хоча з твоїх слів майже стала його жертвою! Та про нього треба повідомити правоохоронні органи як мінімум!
- Можливо. Тільки я робити цього не буду.
- Чому?!!!
- Він мені нічого поганого не зробив.
- Але ж хотів!
- Ти теж хочеш. Можливо не в тій формі, але ваші бажання не сильно відрізняються.- ошелешила Женю дівчина.
- Я… Та все не так! Я б ніколи… Як ти можеш навіть порівнювати!- Він відпустив її руку і відступив на крок, шокований таким підходом. Так, він бажав її, але б ніколи не силував. Але чи є велика різниця між спокусою і силуванням, якщо справа стосується жінки? Якщо по результату дівчина залишиться нещасною? Вперше він подивився на це питання під таким кутом зору Ні, звичайно є! В першому випадку все добровільно, в другому травма на все життя…
- Розбите серце не легше зцілити, ніж скалічене тіло. А іноді й важче…- промовила Ліза і, поки Женя шукав потрібні слова для заперечення, стрімко зникла за огорожею чергового пансіонату, просто перемахнувши через півтораметровий паркан, як тренована акробатка.
- Знову здорово…- хлопець навіть не намагався наздогнати чудне дівчисько. Це ж знову шукай вітра в полі. Та і треба?
Він навіть не здивувався, почувши голоси друзів за спиною.
- О, Женя. А ми тебе шукали. Нам тут одна сорока на хвості принесла, дивну історію. Наче вчора тебе шукала компанія місцевих хлопців, щоб популярно пояснити межі дозволеного доступу до тіл місцевих красунь, а коли знайшли, раптом передумали. О, а ти ж з дівчиною наче йшов? А де вона?
- Пішла, зітхнув Женя. Так що там за історія?
- Да? Дивно. – здивувався Андрій.