Одним з таких навіть не копняків, а удару з розвороту - був для Лізи Маттей. Їй, дівчині яка дивувалась, як мати могла вийти заміж за тирана, який вимагав ледве не пританцьовування навколо нього з обідом, чистою білизною та тому подібним, дістався такий в чоловіки. Ні, все починалось наче гарно. Високий, статурний, розумний хлопець, сам почав за нею впадати. Приїздив за нею до студентського пансіонату і ходив хвостиком, поселився в гуртожитку на одному поверсі, всіляко підкреслював, як вона йому потрібна… Так, були моменти, які б зараз змусили її одразу замислитись на тему природи того кохання, але то зараз. А тоді, наївна дівчина, яка зрозуміла, що не хоче більше відчувати себе не потрібною, вбила в голову думку - можна змусити себе покохати. Просто підібрати людину, якій ти потрібен і переконати саму себе, що то - твоя доля. І вона таки це зробила. Шалена сила бажання бути коханою, помножена на логіку та стару, як світ, потребу жінки рятувати нещасних. Маттей знайшов правильний підхід, він віртуозно зіграв на слабких місцях Лізи, приручивши її, запевнивши в її життєвій необхідності і поступово зайнявшись коригуванням її особистості, пристосуванні до власних потреб, М’яко підказував, що їй носити, щоб йому більше подобатись, як фарбуватись, що готувати, з ким спілкуватись… На час, який вона провела з ним, до самого розлучення, Ліза була втрачена для оточуючих. Вона жила лише заради нього, і всі власні незручності, дискомфорт списувала виключно на свою недосконалість, неорганізованість, недостатність вмінь. Доля довго дивилась на це, то так, то інакше натякаючи та те, що час оговтатись, та Ліза не чула. А потім, мабуть, вищим силам набридло, і був той вечір…
Вечір, коли вони з чоловіком святкували призначення Маттея на керівну посаду. Вечір, коли вона, розслаблена його гарним настроєм, дозволила собі пожартувати з офіціантом, який дивився на молоду жінку, що супроводжувала явно грошовитого відвідувача, як на диво. Давно вона не бачила такого погляду… Одна щира посмішка, але Маттей розлютився не на жарт. І то були не ревнощі, ні, то було цілковита сліпуча ярість, від того, що хтось може бути в той момент більш цікавий, аніж він… Чоловік так довго і акуратно привчав Лізу до думки, що жінка лише додаток до нього, що він в їх парі зірка, а вона так, сіра мишка, що просто не зміг вчасно зупинитись. На щастя для Лізи. Але на той момент вона так не вважала. Вона всіма силами намагалась втихомирити чоловіка, звести нанівець незрозумілий конфлікт, до того моменту, як він зі словами «та ти, що ти таке без мене!?» дав їй ляпаса. Він не зрозумів, він і справді не зрозумів, що зробив. Навіть більше - він вважав, що то вона має вибачатись. Але в той момент Лізу наче підключили до мережі в 360 вольт. Біль від удару одним махом зніс якусь м’яку браму, якою вона відгороджувала все своє незадоволення, біль, розчарування, що назбирались в ній за час шлюбу. А, як відомо, руйнувати подібні стіни набагато легше, ніж будувати. Вона роками зводила їх, по мірі того як дрібниці збирались, накопичувались, складались. Вона заганяла вглиб себе те, що не могла випустити, не вносячи безлад у стосунки з чоловіком, не засмучуючи його, не корегуючи його ідеально сплановане життя, в якому не було місця багатьом інтересам самої Лізи. Ні, спочатку було все добре, він кохав її, витрачав на неї наявні скудні кошти студента (те дорого, те купуємо навпіл, те ти привозиш з дому), поблажливо ставився до її зацікавлень, подруг. Поступово подруги були посунуті у дальній закуток, (бо часу на них не вистачало, а Маттей ходив щиро нещасний, якщо вона йшла кудись без нього, або вони йшли туди, куди йому було нецікаво), туди ж були відправлені всі хоббі Лізи. Замість своїх занять карате, вона почала вчитися готувати улюблені справи Маттея, замість гуляти лісом та збирати гриби - вивчати правила макіяжу відповідно до його вподобань. Вчилась шити, бо так дешевше отримувати ексклюзивні наряди, які влаштовували чоловіка. Роки життя в образі, який був не її, в коконі з побажань чоловіка, просто розлетілись на друзки від того удару, від усвідомлення, що вона сама дозволила себе перетворити з хто у що…