В очах чоловіка, поки він розглядав зустрічних дівчат, плескалась щира насолода від краси і суто чоловіча зацікавленість з легким відтінком оцінювання. Такий мабуть, по одній жіночій ході може визначити, яка вона буде у ліжку і наскільки легким буде прощання вранці. Лізу розглядати він, як і всіх, також почав знизу вгору. Схвально пройшовся поглядом по ікрам, стегнам, талії, ковзнув замріяно по довгому волоссю – гордості Лізи, затримався на огляді грудей (судячи з детальності огляду мабуть і розмір і марку білизни встиг визначити) і вкінці, майже ліниво, подивився в обличчя. Ліза морально підготувалась за цей час (не кожен день відчуваєш себе як на вітрині) і, виклично зустрівши виразний погляд сірих очей незнайомця, іронічно-лукаво йому посміхнулась. І то дрібниці, що відчула вона в цей момент себе так, наче, чи то еротичний стриптиз на відмінно станцювала, чи то співбесіду на обкладинку для всесвітньо відомого журналу пройшла. Чоловік здивовано округлив очі і здається навіть уповільнився, а Ліза, цілком задоволена власною витримкою, пішла далі з переможною посмішкою.
Дивне відчуття, за звичай вона терпіти не могла таких оцінювальних поглядів, а тут наче все як завжди (терпіти не могла, але потрапляла під них не так вже й рідко), а відчуття бруду, яке найчастіше після себе залишало таке ставлення чоловіків, не було. Було щире піднесення і майже непереборне бажання обернутись. Повернутись і уважніже придивитись до цього перехожого. З’ясувати, що в ньому таке особливе… Але ж тоді весь ефект від іронічної посмішки буде зведено нанівець… Ех, чого тільки не витримаєш за для «втримання обличчя»… Молода жінка майже нещасно зітхнула і змусила себе перебороти незвичний потяг, та дивне прискорене серцебиття. Так, той чоловік точно ловелас із стажем, якщо один погляд так подіяв на неї, то що б було, поспілкуйся вони довше? На таких жінки і так пачками вішаються, а бути однієї з багатьох Ліза ніколи не бажала. Тільки єдиною! Тож немає сенсу обертатись, заради однієї гарної ночі втрачати душевний спокій недоцільно. Плавали, знаємо.
Катя
2016р
Настрій з ранку зіпсувала якась дамочка в метро, що наче навмисно пройшлась своєю сумкою по світлій блузі Катерини. А потім, отримавши ввічливе прохання бути обережнішою, ще й визвірилась на Катю. От де вони такі беруться? Такі, що наче з ланцюга зриваються від ввічливого звернення? Такі, що ладні зненавидіти її просто за саме існування? Чому просто проїхати в метро чи іншому громадському транспорті для неї стає такою проблемою? Чому на деяких її гарний вигляд та інтелігентна поведінка це, наче червона ганчірка для бика?
Катя вийшла з метро і замість йти до офіса та свого кабінету, завернула в улюблене кафе. Документи в неї були з собою, тож і проглянути їх можна, і не зірвати на ні в чому не винних підлеглих власне роздратування. Підлеглі то не винні, принаймі в цьому. До підлеглих і так є багато питань, але то таке… Робочі моменти… Не варто мішати особисте і робочі відносини. Вони і так час від часу намагаються перемішатись, оскільки то деякі підлеглі цілеспрямовано намагаються затягнути її в ліжко, то розпускають плітки про її зв'язок з власником бізнесу (якби ж то!), то злобно шиплять услід, як зборище плазунів, бо бачите вона занадто гарно виглядає. І як вони не розуміють, що її вигляд то суттєва складова іміджу їх фірми, на який вона працює як проклята! Підйом кожного дня о п’ятій ранку за для того, щоб встинути зробити зарядку, провести всі косметичні процедури, та відповідати створеному образу, то ще те задоволення, але ж кого ця сторона медалі цікавить…
Вдихнувши гарний аромат кави в приміщенні кафе, Катя сумно посміхнулась і замовила трав’яний чай. Пройшли ті часи коли вона могла дозволити собі насолоджуватись міцною кавою тричі на день. На сьогодні власне здоров’я не схвалювало такого захолення, тож приходилось про улюблений напій згадувати лише у випадку повного завалу, коли очі просто злипаються, бо за вікном скоро світанок ( є у ранку така прикра звичка- несподівано підкрадатись)), а термінові справи ще не закінчено.