- Без різниці.
- Це як?
- Це не важливо. А зовнішність так взагалі не має значення. От нащо мені красунчик?
- Ти прямо, як моя мати. Та теж завжди каже, що «чоловік має бути трохи кращим за горилу, головне щоб гроші додому приносив».- розсміялась Катя.
- Та хіба ж гроші - то головне?
- То суттєве. Нащо нам голодранець, який і морозива з квітами купини не може?
- Бувають різні обставини…
- Я тебе прошу, або воно тямуще і знає, як влаштуватись по життю, або тютя, яка нічого від життя отримати не зможе!
- Ти така прагматична?
- Ні звичайно, але намагаюсь. Не хотілось би закохатись у якогось перекоти-поле, у якого з усього статку лише драна сорочка, і та на ньому.
- А може він монгол, і йому більше для щастя не треба!
- Так мені треба!
- Так може заради тебе він все інше і почне добувати, а до тебе воно йому і даром не було потрібно.
- Ну не знаю… Хоча, мабуть приємно було б, якби заради тебе бомж перетворився на олігарха- розсміялась Катя. Щось в твоїй логіці є, але вона явно потребує доопрацювання. Шукати кохання, так як ти, просто сподіваючись на щось незрозуміле, не дуже розумно. Я б сказала - зовсім не розумно.
- А сама? Хто хлопців колекціонує як метеликів, заявляючи, що і той не такий і той не дотягує, але квіти, і подарунки складайте он там, на тумбочці?
- Так я колекціоную! Роздивляюсь, пробую на зуб, тобто спілкування, логіка, статок, почуття гумору, а вже потім виношу вердикт.
- Ага, вмикаєш динамо.
- Тож краще так, ніж як ти - люб’язно посміхатись і відпускати, не перевіривши такі цікаві варіанти!
- То що я маю з кожним з них по ночі провести, щоб перевірити те, що і так знаю, просто з ними поспілкувавшись?
- А ти знаєш? Ти точно можеш сказати, що от той хлопець з паралельної групи, від якого ти бігаєш вже три місяці, поганий в ліжку?
- До чого тут ліжко? Навіщо до цього доводити, якщо я бачу, що він мене елементарно не розуміє. Він бачить не мене, таку яка я є, а якийсь нафантазований собі образ.
- А яка ти є?
- Звичайна. І вже точно не якась містична діва.
- Ага, ага, ні разу не містична. Просто курчатко, золотаве і пухнасте - розсміялась від душі Катя.
- Та ну тебе. Ну може і не курча,- знітилась трохи Ліза - але і точно не те, що він там собі уявив! І взагалі, я його просто не відчуваю. Не мій це хлопець, хоч і гарний і цікавий. Друг з нього чудовий би вийшов…, якби він на мене таким благальним поглядом не дивився весь час. Не хочу я йому життя руйнувати. Не моя це людина. Я це відчуваю!
- Ага, не містична вона, ні разу. Але чомусь людей не розглядає, а відчуває, неприємності уникає, просто не помічаючи, чи то вони самі від тебе розбігаються, як перелякані таргани, а про купу інших, ну, дуже звичних талантів, я просто помовчу.
- Та ну тебе. Ти сама така, просто не бажаєш це приймати.- відмахнулась Ліза.
- Все я бажаю! Чесно копаюсь разом з тобою, намагаючись відкопати власну інтуїцію, наявність якої ти мені доводиш. Та щось не допомагає!
- Так ти ж однією рукою розкопуєш, а двома ногами на ній стоїш, аби нещасна інтуїція точно не рипалась!- розсміялась Ліза. – Катя ти маєш неабиякі таланти, але чомусь всім своїм духовним, душевним поривам вважаєш за потрібне швидко обрізати крила раціональними доводами та критикою. Візьми хоч свої вірші! Допоки я їх в тебе заледве чи не зубами вирвала, щоб почитати, ти ж їх ховала як страшну таємницю! І не просто ховала, а щиро і переконливо розповідала, що ти повна нездара і жодної рими підібрати не можеш. А вірші-то твої гарні, напрочуд гарні. Он студентська газета їх «з руками ногами забрала» і ще просили приносити. І це тільки вірші!
- Мені просто здавалось вони не варті уваги…- трохи знітилась Катя.
- Так і я про те. Ти чомусь, все найкраще, що в тобі є, вважаєш не плюсами, а ледве чи не вадами. Чому?
- Не знаю. І не так вже все погано.
- Як подивитись… А ще, ти не така вже меркантильна, як намагаєшся показати, але першим доводом при обговоренні хлопців чомусь кажеш про забезпеченість, про гроші. Але я точно знаю, ти теж шукаєш кохання. І тобі теж потрібна саме рідна душа, а не гаманець, приправлений ерудицією. Але ти так гарно іноді маскуєшся під корисливе стерво, що починаєш вже сама в це вірити.