Андрія з часом теж взяли до колективу любителів садівництва та техніки сера Джона. Андрія, з його освітою лісника! Проте, як не дивно, але саме ця освіта та щире захоплення власною справою йому і знадобилась. Друг, що нерідко заходив до Жені подивитись як вони знущаються з «піддослідних рослин», раз за разом вносив гарні ідеї, що відносились не до технічної сторони справи, а до адаптації можливостей техніки до вимог різних рослин. Тож, кілька разів випадково почувши подібні страждання рослинолюба, сер Джон просто взяв Андрія до штату, як чудового інженера експериментального ландшафтного дизайну. Обличчя Андрія, коли він зрозумів що йому запропонували, аби він не просто плутався під ногами, а приносив користь, можна було фотографувати та залишати нащадкам, щоб лякати неслухняних дітей!
Друзі на радощах винайняли пристойну квартиру і почували себе просто королями життя. Ще б пак, один змінив брудну роботу на обраний ще зі школи фак і улюблене хобі, а інший із двірника став спеціалістом з ландшафтного дизайну, та отримав у власне розпорядженні експериментальну ділянку землі, де можна вирощувати що бажаєш, випробовуючи корисність розробленої техніки, та новинки у садівництві! Та вони про таке навіть не мріяли!
Ліза
2016р
Ліза вийшла на людний Хрещатик. Дощ давно закінчився. Легка сукня вже майже висохла від тепла її тіла, піджак, якому дісталося більша частина дощу, вона несла в руках. Було свіжо, але не холодно. Минаючи повз вуличну точку продажу кави, вона зі звичним задоволенням вдихнула приємний аромат. Готували каву на вулиці не найкращим чином, але пахощі були гарні. Ліза йшла, роздивляючись людей, і відчуваючи себе не на свої 32, а років на 18. Зовсім не лякав завтрашній ранній підйом, та і сама робота не викликала негативних емоцій. Невже це так купання під дощем допомогло? Тоді мабуть варто частіше такі водні процедури проводити. Вона посміхнулась шаленій, зовсім в дусі студентських років думці, коли почула справа тихий оклик, навіть не промовлений, а радше видихнутий.
-Ліза…
За звичай вона не оберталась, поки не була впевнена, що саме її кличуть. Скільки тих Ліз на світі? Але цей голос… Щось у ньому було таке, від чого вона зупинилась на пів кроці, буквально застигла і повільно обережно повернулась. Обережно, бо чомусь хотіла втекти в будь-яку мить, готова зірватись і майнути вулицею наче за нею женеться дикий звір. Чітке усвідомлення того, що її життя прямо зараз круто змінюється, було настільки явним, наче перед очима розгорнули величезний плакат з блимаючим дороговказом. От тільки що там, за тим поворотом…
- Лізо, це таки ти? – подив у голосі чоловіка, який стояв в тіні великого каштану, переплітався з якось неймовірною надією. А потім він засміявся, спочатку тихо, потім гучніше, а вже коли Ліза почила озиратись з думкою таки втекти від, схоже, неадекватного зустрічного, він раптом замовк і зробив крок вперед.
- Вибач, я мабуть тебе налякав. Та все в порядку, я не під кайфом і не п’яний. Це нервове. Просто давно вже не відчував на собі властиву тобі притаманність ставити моє життя догори дригом. Не пізнаєш? Зовсім? Чоловік зробив ще один крок уперед і був тепер перед Лізою на відстані витягнутої руки. Знайомий запах, рухи, відізвались давньою печаллю в душі Лізи, але жінка ще не могла зрозуміти в чому справа. Вдивившись йому в очі вона згадала, що бачила його вранці. І ще... Ще колись, от тільки чому пам'ять так активно відмовляється згадувати..?
- Невже навіть не згадаєш? - чоловік повільно простягнув руку і торкнувся її руки, яка притримувала сумку на плечі. Ледве відчутний удар током, знайомий до болю сколихнув пам'ять. – З розуму зійти… Нічого не змінилось… Для мене. - він з сумною посмішкою відняв руку, вдивляючись в її очі.
Ліза інтуїтивно відступила на крок. Так, вона бачила його сьогодні вранці. Але не тільки вранці. Вранці він для неї був лише одним з невідомих зустрічних, але зараз… Зараз на неї накотила хвиля пізнавання. Накотила і змила п'ятнадцять років одним рухом, знову перетворивши її на наївну 18 річну дівчину, яка вирішила наздогнати незнайомого, вперше побаченого хлопця який їй сподобався, бо... Причин тоді було декілька, але як стало зрозуміло набагато пізніше, жодна з них не була головною.