Женя
2001р
Вони з друзями довго думали куди вони хочуть їхати відпочивати влітку і на скільки, але все, як за звичай, прийшлось вирішувати і планувати Жені, виходячи з наявних фінансів і доволі сумбурних побажань двох свої друзів. Андрій та Саня хотіли на курорт. Щоб було тепло, а краще спекотно, щоб дівчат було багато і якнайбільше оголених та засмаглих (в Пітері лише дуже морозостійкі дівчата могли засмагати, але засмагати до спокусливо-шоколадного відтінку навіть в них не виходило) щоб погудіти було де, щоб було недорого і весело. Сам же Женя просто хотів до теплого моря (Фінський залив, звичайно, красива штука, але з обігрівом в нього явні проблеми). Волів зустрічати світанки біля води, прогулятись по теплому піску, поплавати, порибалити, забути про буденне життя, відірватись від повсякдення повністю. Хотілось забути на деякий час про складні відносини в родині, навчання на таку, що йому подобалась, аде не дуже перспективну в Росії професію, скромно оплачувану роботу (мати власні гроші він звик з 14 років, тож вступ до ВУЗу вже нічого змінити не міг).
Після довгих суперечок і підрахунків скільки грошей на який час вистачить - вони зупинились на узбережжі Азовського моря в Україні. Державний кордон проблемою не був (та вони його ледве помітили!), ціни значно нижчі ніж на тому ж узбережжі, але в Росії, сервіс той же – тобто ніякого, (але кого то турбує?) та і дорога в поїзді – це ще та пригода на три доби.
З якогось дива, в дорозі вони виходили в Києві. Чи то стоянка була подовжена, чи просто щось комусь в голову стрельнуло, але Жені прийшлось ловити хмільних друзів по перону і вмовляти повернутись до вагону, поки вони замість моря не опинились на берегах Дніпра. Навіть зібрав докупи та повернув! От тільки циганка, що йому трапилась при цьому дійстві, зіпсувала майже неймовірний успіх (хто знав Андрія та Саню оцінили б подвиг). Стара гримза спочатку щось там розповідала про «позолоти ручку», але пересвідчившись що він зайнятий і нічого їй давати не планує, раптом вишкірилась на нього, як розлючена кішка та прошипіла:
- Ну то добре, красунчику! Я ж як краще хотіла, але ти сам обрав долю. Зустрінеш диво, та не побачиш! А як побачиш, то вже не отримаєш! Все життя тобі ця поїздка перекроїть!- хлопець здивовано обернувся на циганку. Але та тільки зиркнула чорними очима і зникла в натовпі.
- От чудна… - знизав плечима Женя, позбавляючись дивного відчуття, наче мороз по шкірі пробіг, та майже одразу і забув про неї, побачивши як Андрій знову чимчикує до виходу з вагону.- Ну, ні друже, води я вже взяв!
- Я хочу місцевого пива!
- І пива, і раків, і чебуреки. Все взяв. Пішли, все в мене є. - скоромовкою промовляв він, відтягуючи настирного друга від виходу. От дивно, пили всі разом, але Саня і Андрій вже вирішили гайнути на подвиги, а він знову в якості погонича. І завжди він самий здравомислячий та відповідальний, хоч і такий же п’яний!
Женя, опісля довго дивувався, як вони, перебуваючи під таким «градусом», взагалі доїхали до моря та ще й знайшли як нормально улаштуватись. Він пам’ятав, (хоч вже і доволі тьмяно) як оглядав запропоновані місцевими жителями флігелі/сарайчики/вагончики, гордо іменовані «кімнати для відпочиваючих» і знайшовши більш менш пристойну, одразу домовився про оренду на три тижні і оплатив всю суму наперед (білети назад вже були куплені, і все, що лишалось від їх заощаджень тепер можна було прогуляти з чистою совістю). Андрій та Саня в цей час куняли на пляжі в обнімку з флягою води та двома пляшками пива, не в силах не те що кудись іти, а взагалі нормально мислити.