Дозвольте мені проминути інші, часто вкрай дріб’язкові подробиці цього церемоніалу: вони не навчать нас нічого нового й заведуть дуже далеко від нашої мети. Але не думайте, ніби все те діялось так гладенько: завжди з’являлася тривога, що не все зроблене так, як слід; усе треба було перевірити, переробити, сумніви виникали у зв’язку то з однією, то з другою засторогою, і наслідком було те, що минала одна, а то й дві години, протягом яких дівчина й сама не могла заснути, і не давала спати переляканим батькові-матері.
Аналіз цих мук відбувався не так просто, як аналіз нав’язливих дій нашої першої пацієнтки. Я мусив розмовляти з дівчиною натяками або висував припущення щодо можливого тлумачення, та вона щоразу або рішуче заперечувала їх, або сприймала зі зневажливим сумнівом. Але після цих перших заперечних реакцій настав час, коли вона сама почала вивчати запропоновані їй можливі варіанти, підбирала до них асоціації, пригадувала давніші події, з’ясовувала взаємозв’язки, аж поки, зрештою, погодилася з усіма тлумаченнями, виробивши їх самостійно. Поки це відбувалось, дівчина дедалі більше нехтувала дотримання нав’язливих застережних заходів і ще до кінця лікування зреклася всього ритуалу. Ви повинні знати, що аналітична робота, як ми її провадимо сьогодні, абсолютно не допускає послідовного зосередження уваги на поодиноких симптомах доти, доки їхнє значення буде цілком з’ясоване. Ми радше змушені раз у раз полишати конкретну тему, маючи певність, що знову підступимо до неї у зв’язку, проте, вже з чимсь іншим. Тому те тлумачення символів, яке я вам зараз викладу, є синтезом результатів, на здобуття яких, з огляду на перерви для роботи з іншим матеріалом, пішли тижні та місяці.
Наша пацієнтка почала розуміти, що ввечері вона позбувається у своїй кімнаті годинників як символів жіночих геніталій. Годинник, про який ми знаємо, що він може мати й інші символічні значення, починає відігравати роль символу жіночих геніталій завдяки своїй пов’язаності з періодичними процесами та регулярними інтервалами. Жінка може, наприклад, хвалитися, що її менструації не менш регулярні, ніж хід годинника. Але в цьому випадку страх нашої пацієнтки звернений насамперед на те, що цокання годинника може порушити її сон. Цокання годинника можна порівняти з пульсацією клітора під час сексуального збудження. Через оце відчуття, що стало для неї таким прикрим, вона й справді не раз прокидалася серед ночі, і тепер страх перед ерекцією клітора виявлявся у вимозі, щоб з її кімнати забирали на ніч усі годинники, які ходять. Горщики й вази, як і будь-який посуд із заглибиною, — теж жіночі символи, отже, засторога, щоб вони не впали вночі й не розбилися, також не позбавлена цілком певного значення. Всі ми знаємо досить поширений звичай розбивати горщик чи тарілку під час заручин. Кожен із присутніх бере собі скалку, і цей шлюбний звичай, зародившись, мабуть, у період моногамії, символізує зречення будь-яких претензій на наречену. З цим фрагментом свого церемоніалу дівчина пов’язала один спогад і кілька асоціацій. Колись у дитинстві вона впала зі склянкою чи то чашкою в руці й порізала собі пальця, сталася сильна кровотеча. Коли вона підросла і дізналась, як відбуваються сексуальні стосунки, в її душі зародився страх, нібито весільної ночі в неї не буде кровотечі і виявиться, що вона не незайманка. Отже, її застороги, щоб часом не розбилась яка ваза, означають відкидання всього комплексу, пов’язаного з незайманістю та кровотечею під час першого сексуального контакту, відкидання страху перед кровотечею, і страху, що кровотечі не буде. Тобто ці застороги мають, по суті, тільки дуже далекий зв’язок зі страхом перед можливим шумом.