По-друге, слід усе-таки сказати, що було б незбагненним, чому лібідо так послідовно регресує в часи дитинства, якби там не існувало чогось такого, що приваблює його. Фіксація, існування якої ми припустили на певних стадіях розвитку, тільки тоді має значення, якщо вважати, що з нею пов’язана певна кількість енергії лібідо. І, нарешті, можу вам нагадати, що між інтенсивністю і патогенним значенням інфантильного досвіду та інтенсивністю і патогенним значенням пізнішого досвіду існують такі ж доповнювальні відносини, як і в попередніх, уже вивчених рядах. Є випадки, коли весь тягар спричинення припадає на сексуальний досвід дитячих літ, випадки, коли ті ранні дитячі враження мали безперечний травматичний вплив, обійшовшись без допомоги інших патогенних чинників, бо потрапили на сприятливий ґрунт, зумовлений незрілістю пересічної сексуальної конституції. Натомість є інші випадки, коли весь акцент припадає на пізніші конфлікти, і виявлений при аналізі наголос на дитячих враженнях видається тільки наслідком регресії. Отже, є крайнощі — «загальмований розвиток» та «регресія», а між ними існують найрізноманітніші ступені спільної дії обох патогенних чинників.
Такі відносини становлять певний інтерес для педагогіки, що прагне запобігти виникненню неврозів з допомогою раннього втручання в сексуальний розвиток дитини. Звертаючи увагу переважно на інфантильний сексуальний досвід та дбаючи про уповільнення темпів сексуального розвитку й не даючи дитині набиратися дочасного досвіду, можна було б гадати, ніби вже зроблено все для профілактики невротичних захворювань. Проте ми знаємо, що обставини, які породжують неврози, дуже складні, і на них узагалі не можна вплинути, зважаючи лише на один якийсь чинник. Хоч як пильно оберігати дитину, ці заходи виявляться марними супроти конституційного чинника; крім того, їх важче запровадити, ніж уявляє собі вихователь, а водночас вони створюють дві нові небезпеки, якими аж ніяк не можна легковажити. Вони можуть, по-перше, мати завеликий успіх, тобто сприятимуть надмірному сексуальному згніченню, шкідливому своїми наслідками; по-друге, вони посилають дитину в життя безборонною супроти владних вимог сексуальності, яких можна сподіватися в періоді статевого дозрівання. Тож лишається вельми сумнівним, якими великими можуть бути успіхи профілактики в дитинстві і чи стане змінене ставлення до реальності кращим вихідним пунктом для запобігання неврозам.
Повернімося тепер знову до симптомів. Отже, симптоми створюють замінник реально недосяжного задоволення з допомогою регресії лібідо в попередні періоди життя; з регресією неодмінно пов’язаний відступ до давніших стадій розвитку чи то вибору об’єкта, чи то сексуальної організації. Раніше ми чули, що невротик прикутий до якоїсь частки своєї минувшини; тепер ми вже знаємо, що це той період минувшини, коли його лібідо не бракувало задоволення, коли він був щасливий. Користуючись спогадами або уявленнями, сформованими згодом, невротик дуже довго переглядає свою біографію, поки врешті знайде той період, і часом навіть змушений повертатись у часи, коли був немовлям. Симптом у тій або тій формі відтворює ранньоінфантильний спосіб задоволення, проте він перекручений унаслідок притаманної конфліктові цензури, перетворений, як правило, в почуття страждання і змішаний з елементами, які стали приводом для хвороби. Спосіб задоволення, що його забезпечує симптом, має в собі чимало незвичайного для нас, не кажучи вже про те, що пацієнт не годен його розпізнати і оте нібито задоволення сприймає як страждання й нарікає на нього. Таку зміну можна пояснити психічним конфліктом, під тиском якого мав утворитися симптом. Адже те, що колись індивідові видавалося задоволенням, повинно тепер викликати в нього опір або жах. Із неяскравим, але повчальним прикладом такої зміни почуттів ми вже знайомі. Та сама дитина, що жадібно ссе молоко з материнських грудей, через кілька років засвідчує велику нехіть до молока, яку з великими труднощами вдається подолати вихователеві. Ця нехіть зростає до огиди, коли молоко або напій, де є молоко, покрите зверху плівочкою. Ця плівочка напевне викликає спогади про колись такі палко жадані материнські груди, проте після тих давніх щасливих днів сталося відлучення, яке подіяло травматично.