Лекція 24
Звичайна нервозність
Вельмишановні добродійки і добродії! Після того як на останній лекції ми впоралися з такою великою роботою, я на якийсь час полишу тему нашого викладу і звернуся до вас.
Бо я знаю, що ви незадоволені. «Вступ до психоаналізу» ви уявляли собі інакше. Ви сподівалися, що я вам подаватиму живі приклади, а не теорію. Ви скажете мені, що одного разу, коли я вам запропонував паралель «У бельетажі й на першому поверсі», ви таки трохи зрозуміли причини неврозів, тільки годилося б подавати реальний приклад, а не вигадану історію. Або що, коли я на початку описав вам два симптоми — сподіваймось, не вигадані — й пояснив, як їх тлумачити і як вони пов’язані з життям хворого, почали розуміти «значення» симптомів і сподівалися, що я й далі розповідатиму такі приклади. Натомість я став викладати розлогі, вкрай неясні й незавершені теорії, щоразу додаючи до них щось нове, та використовував уявлення, з якими вас іще не знайомив, від суто дескриптивної подачі матеріалу перейшов до динамічної концепції, від неї — до так званої економічної, й через це вам тепер важко збагнути, скільки з уже запроваджених наукових термінів означають те саме, бо їх тільки ставили один замість одного з мотивів евфонії; я запровадив такі широкі концепції, як принцип насолоди і принцип реальності, розповів, що у вас виявляється успадкована філогенетична спадщина, і замість пояснити знову чимшвидше прибрав з ваших очей те, що й без цього було незрозуміле.
Чому я не почав свого вступу до вивчення неврозів з того, що ви самі знаєте про нервозність і що давно вже збуджує вашу цікавість? Чому я не почав з рис, які притаманні невротикам, з їхніх незбагненних реакцій на людські взаємини й зовнішні впливи, з їхньої дратливості, неможливості покластися на них, з їхньої негодящості до діла? Чому я не вів вас крок за кроком від простих повсякденних форм нервозності до її загадкових крайніх виявів?
Так, шановні добродійки і добродії, ваші закиди слушні. Я не так уже й хизуюся своїм викладацьким мистецтвом, щоб думати, ніби кожен його ґандж має свій особливий чар. Я навіть думаю, що задля більшої для вас користі годилося б викладати інакше, і таким і справді був мій задум. Але не завжди щастить здійснити свої цілком зважені наміри. В самому матеріалі міститься щось таке, що немов опановує людину й відвертає її від первісних задумів. Навіть таке нібито звичайне завдання, як упорядкування добре знайомого матеріалу, не завжди залежить від волі автора, а відбувається якимсь своїм чином, і потім можна лише дивуватися, чому сталося так, а не інакше.