Процес, подібний до згаданих, становить для нас великий діагностичний і терапевтичний інтерес. В осіб, що схильні до неврозів, проте ще не страждають на яскраво виражене захворювання, нерідко трапляється, що якесь хворобливе ураження тіла — як-от унаслідок запалення або травми — спонукає до дії процес утворення симптомів, і цей процес чимшвидше перетворює той наданий реальністю симптом у представника всіх тих неусвідомлених фантазій, що тільки й чекали, щоб знайти якийсь засіб вираження. Лікар у такому разі вдається то до одного терапевтичного методу, то до другого, прагнутиме або усунути органічні підвалини симптому, не переймаючись їхнім інтенсивним невротичним опрацюванням, або подолати невроз, який постав із такої нагоди, нехтуючи його органічні передумови. Успіх лікування виправдає то одну, то другу з терапевтичних методик, а виробити загальні приписи для таких мішаних випадків навряд чи можлива річ.
Лекція 25
Страх
Вельмишановні добродійки і добродії! Те, що я на минулій лекції розповів про звичайну нервозність, видалось вам, напевне, найфрагментарнішим і найгіршим з усіх моїх пояснень. Я знав це й передчував, що ніщо не здивує вас дужче, ніж те, що я навіть не згадував страху, на який нарікає багато невротиків, описуючи його як свої найтяжчі страждання, — і він справді може набувати в них незвичайної сили, змушуючи вдаватись до найбезглуздіших засторог. Але, вчинивши так, я принаймні не намірявся скоротити свій виклад; навпаки, я збирався дуже гостро поставити проблему страху в невротиків і докладно пояснити її.
Саме явище страху не потребує пояснень: кожен з нас бодай коли-небудь мав таке відчуття, або, точніше, відчував цей афективний стан. Але, думаю, ніхто досить серйозно не замислювався, чому саме невротики відчувають набагато більший страх, ніж решта людей. Можливо, це вважали за цілком зрозумілу річ: адже слова «нервовий» і «переляканий» так часто вживають одне замість одного, немов вони означають те саме. Проте на це ми не маємо ніякого права: деякі перелякані люди в усьому іншому аж ніяк не нервові, а деякі невротики страждають на багато різних симптомів, серед яких, однак, немає схильності до страху.
Хай там як, твердо з’ясовано, що проблема страху — це вузловий пункт, у якому сходяться найрізноманітніші й найважливіші питання, загадка, розгадка якої може яскраво висвітлити все наше психічне життя. Я не стверджую, ніби зможу вам дати певну розгадку, але ви, звичайно, сподіваєтесь, що й до цієї теми психоаналіз підступає зовсім інакше, ніж академічна медицина. Там, здається, насамперед цікавляться анатомічними процесами, завдяки яким виникає страх. Сповіщають, що подразнюється medulla oblongata (довгастий мозочок), а хворий дізнається, що в нього невроз блукаючого нерва. Medulla oblongata — дуже цікавий і чудовий об’єкт. Я добре пам’ятаю, скільки часу й зусиль присвятив його вивченню багато років тому. Але сьогодні я мушу вам признатись: я не знаю нічого, що було б байдужішим для психологічного розуміння страху, ніж знання нервових шляхів, по яких поширюється збудження страху.
Передусім страх можна дуже довго розглядати, взагалі не згадуючи про нервозність. Ви зрозумієте мене без ніяких пояснень, коли я позначу цей різновид страху як реальний страх, на відміну від невротичного. Реальний страх видається нам чимсь раціональним і природним, його можна назвати реакцією на сприйняття зовнішньої небезпеки, тобто сподіваного, передбачуваного ушкодження; він пов’язаний із рефлексом утечі, і його можна вважати за вияв інстинкту самозбереження. За яких обставин, тобто перед якими об’єктами і в яких ситуаціях виникає страх, великою мірою — і це цілком природно — залежить від обсягу наших знань і від почуття влади над зовнішнім світом. Ми не дивуємося, що дикун боїться гармати або сонячного затемнення, тоді як біла людина, яка вміє використовувати зброю і здатна передбачати астрономічні явища, в таких ситуаціях не лякається. Іншим разом причиною страху стає якраз завелике знання, бо воно завчасу прозирає небезпеку. Дикун відсахується, побачивши в лісі сліди, бо вони свідчать про близькість хижого звіра, а для необізнаної білої людини ті сліди нічого не означають. Досвідчений моряк із жахом спостерігає хмаринку на небі, бо вона віщує близьку вже бурю, а пасажир не звертає на неї уваги.