Дальші роздуми переконують: якщо існує така фіксація лібідо на власному тілі й власній особі замість зосередження на певному об’єкті, це явище аж ніяк не випадкове і має велике значення. Навпаки, дуже ймовірно, що нарцисизм — загальнопоширений первісний стан, з якого тільки згодом вибудовується кохання, спрямоване на об’єкт, причому сам нарцисизм після цього не конче має зникнути. Пригадайте еволюцію спрямованого на об’єкти лібідо і те, скільки сексуальних інстинктів попервах задовольняються на власному тілі дитини, або, як ми казали, автоеротично; ця здатність до автоеротизму визначена гальмуванням процесу привчення сексуальних жадань до принципу реальності. Отже, автоеротизм — це сексуальна активність, характерна для нарцисичної стадії спрямованості лібідо.
Одне слово, з відносин між лібідо, спрямованим на Я, і лібідо, спрямованим на об’єкти, ми висновуємо уявлення, яке я проілюструю вам прикладом із зоології. Згадайте ті найпростіші живі організми, що складаються з грудочки малодиференційованої протоплазматичної речовини. Вони випинають відростки, названі псевдоподіями, в які перетікає їхня життєва субстанція. Але можуть увібрати, втягти назад ті відростки, знову ставши грудочкою. Порівняймо випинання відростків із випроміненням лібідо на об’єкти, тоді як головна маса лібідо може лишатись у Я, й припустімо, що за нормальних умов лібідо, пов’язане з Я, безперешкодно перетворюється в лібідо, спрямоване на об’єкти, а лібідо, спрямоване на об’єкти, може знову входити в Я.
З допомогою цього уявлення тепер можна пояснити цілу низку психічних станів, або, висловившись скромніше, описати мовою теорії лібідо стани, властиві нормальному життю, як-от психічні стани при закоханості, при органічних хворобах, під час сну. Про стан сну ми стверджували, що він полягає у відвертанні від зовнішнього світу і в зосередженості на бажанні спати. Ми з’ясували, що нічна психічна діяльність, яка виявляється в сновиддях, підпорядкована бажанню спати, і, крім того, нею керують суто егоїстичні мотиви. А згідно з теорією лібідо ми тепер можемо пояснити, що сон — це стан, у якому припиняється всяке наснаження об’єктів енергією — і продиктоване лібідо, і егоїстичне, — і енергія вбирається в Я. А чи це не пояснює по-новому відпочинок під час сну і природу втоми взагалі? Отже, властива для утробного життя картина щасливої ізоляції, яку нам щоночі демонструє сонний, тепер доповнюється з психічного боку. У сонного знову відтворюється первинний стан розподілу лібідо, тобто абсолютний нарцисизм, коли лібідо та інтерес Я ще об’єднані й нерозлучно перебувають у Я, що само себе задовольняє.
Саме тут слід замислитись над двома заувагами. По-перше, як ми розрізняємо такі уявлення, як нарцисизм і егоїзм? Що ж, думаю, нарцисизм — це сформоване лібідо доповнення егоїзму. Говорячи про егоїзм, ми маємо на увазі тільки користь для індивіда; а говорячи про нарцисизм — ще й задоволення лібідо цього індивіда. Як практичні мотиви нарцисизм і егоїзм можуть досить довго поєднуватись. Можна бути абсолютно егоїстичним, а проте мати сильну прив’язаність лібідо до об’єктів, бо задоволення лібідо через об’єкт належить до потреб Я. Егоїзм тоді пильнуватиме, щоб жадання об’єкта не завдало Я ніякої шкоди. А можна бути егоїстичним і при цьому ще й надміру нарцисичним, тобто відчувати дуже невелику потребу в об’єкті, і це знову виявляється або в безпосередньому сексуальному задоволенні, або в отому вищому, похідному від сексуальної потреби жаданні, яке ми принагідно називаємо коханням, протиставлячи його чуттєвості. В цих усіх ситуаціях егоїзм — очевидний, постійний елемент, нарцисизм — змінний елемент. Протилежний егоїзмові альтруїзм не тотожний уявленню про лібідозне наснаження об’єкта; альтруїзм відрізняється від нього браком прагнення сексуальних задоволень. Та коли закоханість сягає найвищого ступеня, альтруїзм зливається з лібідозним наснаженням об’єкта. Як правило, сексуальний об’єкт відтягує до себе певну частку нарцисизму Я, і він стає очевидним у формі так званої сексуальної переоцінки об’єкта. Якщо до цього додається похідний від егоїзму закоханого альтруїзм, спрямований на сексуальний об’єкт, той об’єкт стає надміру потужним і цілком поглинає Я.
Гадаю, для вас буде полегшенням, коли після цієї, по суті, сухої наукової фантастики я викладу поетичну версію економічної протилежності між нарцисизмом і закоханістю. Я взяв її із «Західно-східного дивану» Ґете: