Цих трьох сновидь досить, щоб забезпечити нас потрібною інформацією.
2. Ми бачимо, що ці дитячі сновиддя не безглузді: це зрозумілі, повновартісні психічні акти. Пригадайте те, що я подавав вам як погляди медицини на сновиддя, а також порівняння з невправними пальцями, які перебігають по клавішах піаніно. Не можна не помітити, як гостро суперечать таким уявленням ці дитячі сновиддя. Та найдужче дивує те, що саме в дитини під час сну відбуваються повновартісні психічні дії, тоді як дорослий у тому самому стані задовольняється спазматичними реакціями. Крім того, ми маємо всі підстави вважати, що сон у дитини кращий і глибший.
3. У цих сновиддях немає перекручення, і тому вони не потребують тлумачення. Явний і латентний зміст тут збігаються. Отже, перекручення не властиве природі сновидь. Гадаю, після такого твердження у вас спаде камінь із серця. Але, докладніше вивчивши ці сновиддя, ми змушені визнати, що й у них є певне перекручення, невелика різниця між явним змістом сновиддя і його латентними думками.
4. Дитяче сновиддя — це реакція на денне переживання, що лишило по собі якісь жалі, якесь прагнення, невдоволене бажання. У сновидді ми бачимо безпосереднє, пряме справдження тих бажань. Згадайте наші пояснення про роль зовнішніх і внутрішніх соматичних подразників, що порушують сон і спричиняють сновиддя. Тоді ми познайомились із твердо з’ясованими фактами, але таким способом можна пояснити тільки вкрай невелику частину сновидь. У дитячих сновиддях ніщо не вказує на вплив таких соматичних подразників, і помилитися тут неможливо, бо сновиддя цілком зрозумілі і їх можна охопити в цілості Але через це нам не слід відкидати погляду, що в етіології сновидь певну роль відіграють подразники. Можна лишень запитати, яким чином ми забули на початку, що, крім соматичних подразників, які порушують сон, є ще й психічні? Адже знаємо, що саме вони спричиняють те збудження, яке найчастіше призводить до порушення сну в дорослих, бо ці подразники не дають їм досягти потрібного для засинання психічного стану, тобто не дають відвернути інтереси від зовнішнього світу. Людина не хоче переривати своє життя, радше вона б і далі працювала над тим, що цікавить її, і через те не спить. Отже, для дитини таким психічним подразником, що порушує сон, є невдоволене бажання, на яке вона реагує сновиддям.
5. Звідси нам найкоротший шлях до висновку про функцію сновидь. Якщо сновиддя — реакція на психічний подразник, його роль полягає в тому, щоб погамувати подразнення, позбутися його, аби сон тривав далі. Ми ще не знаємо механізму погамування таких подразнень, але вже бачимо, що сновиддя не порушує сну, в чому його схильні звинувачувати, а охороняє його, усуваючи подразники, які порушують сон. Щоправда, ми вважаємо, ніби краще спимо, коли не бачимо сновидь, але це хибний погляд; насправді, якби не було сновидь, ми б узагалі не спали, саме їм ми завдячуємо свій добрий сон. Сновиддя, звичайно, неминуче трохи заважають нам, — так само як і сторож не може не створити невеликого шуму, проганяючи порушника спокою, що своїм галасом міг би розбудити нас.
6. Бажання — збудник сновидь, а задоволення тих бажань становить зміст сновиддя — ось у чому головна прикмета сновидь. Ще одна стала риса сновидь така: вони не просто виражають ту або ту думку, а зображують це бажання вже виконаним у формі галюцинаційного переживання. «Я б хотіла плисти по озеру» — ось бажання, яке збуджує сновиддя, а зміст сновиддя такий: «Я пливу по озеру». Отже, і в таких простих дитячих сновиддях уже є різниця між явним і латентним змістом, існує перекручення: думку заступає переживання. При тлумаченні сновидь передусім слід зважати саме на цю підміну. Якщо таку підміну вважати за найзагальнішу характеристику сновидь, то вже згаданий нами фрагмент сну — «Я бачив, як мій брат ставить якийсь паркан» — слід тлумачити не як «мій брат обмежує себе в коштах», а як «Я хочу, щоб мій брат обмежував себе в коштах, мій брат повинен обмежувати себе». З обох уже сформульованих характеристик сновиддя друга вочевидь має більше шансів, що її визнають без спротиву, ніж перша. Тільки з допомогою дальших широких досліджень можна напевне з’ясувати, що збудником сновиддя завжди виступає бажання, а не турбота, намір чи докір; проте зостається незмінною друга характеристика, а саме: сновиддя не просто відтворює подразник, а через своєрідне переживання усуває його, тамує, задовольняє.