7. У зв’язку з цими характеристиками сновиддя можна знову розглянути порівняння сновиддя з хибними діями. В хибних діях ми розрізняємо порушувальну тенденцію і порушену, сама хибна дія — компроміс між ними обома. В цю схему вкладається і сновиддя. Порушена тенденція в цьому випадку — не що інше, як потреба спати. На місце порушувальної тенденції тут стає психічний подразник, скажімо, бажання, яке вимагає задоволення, бо поки що нам не відомі інші психічні подразники, які порушують сон. Отже, сновиддя — теж компроміс. Людина спить, а водночас переживає задоволення свого бажання; людина задовольняє своє бажання, а водночас і далі спить. Кожен із цих процесів почасти зазнає успіху, а почасти — невдачі.
8. Пригадайте, що колись ми сподівалися знайти шлях до розуміння проблеми сновидь, зіпершись на факт, що окремі вкрай прозорі витвори уяви мають назву «снів наяву». Так-от, сни наяву — це справді здійснення бажань, здійснення честолюбних і еротичних жадань, що нам добре знайомі; проте цього ми досягаємо тільки подумки і, хоч як яскраво уявляємо собі, таке здійснення ніколи не набуває форми галюцинаційних переживань. Отже, з двох головних рис сновидь снам наяву властива найнепевніша, натомість друга риса, для якої потрібний сонний стан, бо вона, коли ми не спимо, не виявляється, цілком відпадає. Навіть у мові ми спостерігаємо натяк, що справдження бажань становить головну прикмету сновидь. До того ж якщо сновидне переживання — тільки ще одна форма уявлюваної вистави, яку безпосередньо уможливив сонний стан, тобто «нічний сон наяву», стає зрозуміло, як процес виникнення сновиддя може погамувати подразник, що діє вночі, й забезпечити задоволення, бо і сни наяву дуже тісно пов’язані з задоволенням, саме тому люди і вдаються до них.
Але, крім того, є й інше мовне свідчення, що вказує на це саме. Всім вам відоме таке прислів’я: «Якщо свині сняться жолуді, гусці — кукурудза». Або: «Що сниться курці? Просо». Як бачимо, прислів’я сягають іще глибше, ніж ми, спускаються від дітей до тварин і проголошують, що зміст сновиддя полягає в задоволенні якоїсь потреби. Чимало усталених мовних зворотів нібито підтверджують цю думку, як-от «прекрасний, мов сон», «мені про таке й не снилося», «такого я не уявляв собі навіть у найсміливіших снах». Отже, мовні звороти засвідчують очевидну небезсторонність. Звісно, є страшні сновиддя і сновиддя з прикрим або нецікавим змістом, але вони не породили ніяких ідіом. Ми, правда, говоримо про «погані» сни, але просто «сон» усе-таки означає в нашій мові втішне задоволення бажань. Таж немає прислів’їв, які б запевняли, ніби свині або гусці сниться, як їх ріжуть!
Звичайно, було б незбагненним, якби автори, які пишуть про сновиддя, не завважили, що сновиддям притаманне задоволення бажань. Навпаки, це вони помічали дуже часто, але жоден з них і в гадці не мав надати цій особливості загального характеру і зробити її наріжним каменем тлумачення сновидь. Неважко здогадатися, що перешкодило їм у цьому, і згодом ми розглянемо це питання.
А тепер погляньте, скільки інформації ми майже без труднощів здобули, звернувшись до дитячих сновидь! Ми дізналися, що сновиддя виконує функцію охоронця сну; що його зумовлюють дві конкурентні тенденції, причому одна з них — потреба спати — незмінна і стала, а друга прагне погамувати якийсь психічний подразник; що сновиддя — важливий психічний акт і його двома головними рисами є задоволення бажань і галюцинаційні переживання. А тим часом можна вже майже забути, що ми вивчаємо психоаналіз. Окрім проведення паралелей із хибними діями, наша робота не мала якогось особливого психоаналітичного відбитку. Кожен психолог, що нічого не знає про психоаналітичні гіпотези, погодився б із таким поясненням дитячих сновидь. Чому жоден з них не зробив цього досі?
Якби всі сновиддя належали до інфантильного типу, наша проблема була б вирішена, наше завдання — виконане, і не треба було б ні розпитувати сновидця, ні посилатися на неусвідомлене, ні вдаватися до методу вільних асоціацій. А тепер очевидно, що саме в цьому напрямі нам і слід вести далі свою роботу. Ми вже не раз переконувались: риси, які ми були схильні вважати за загальні, згодом були підтверджені тільки щодо певних типів і обмеженої кількості сновидь. Тому тепер нам треба пересвідчитись, чи загальні риси, виявлені на основі дитячих сновидь, більш сталі, ніж попередні, чи слушні вони й для неясних сновидь, у явному змісті яких не можна добачити ніяких зв’язків із бажаннями, що зосталися після минулого дня. Ми гадаємо, що ці, інші сновиддя зазнають іще більшого перекручення і тому не слід одразу братися пояснювати їх. Крім того, здогадуємось, що для пояснення таких перекручень нам придасться психоаналітична техніка, без якої можна було обійтися, витлумачуючи дитячі сновиддя.