Батько, чиє сновиддя після тлумачення показало, що він прагнув смерті своєї улюбленої найстаршої дитини, так само був змушений пригадати, що і йому це бажання колись було не чуже. Коли та дитина ще була немовлям, чоловік, невдоволений дружиною, часто думав, що, якби та мала істота, яка нічого не означає для нього, померла, тоді б він знову був вільний і міг би краще скористатися своєю свободою. Таке саме джерело виявляється й у великої кількості подібних до бажань смерті виплесків ненависті: це спогади про щось, що вже належить минувшині, про те, що колись було усвідомленим і відіграло свою роль у психічному житті. З цього ви, певне, виснуєте, що таких бажань і таких сновидь не повинно виникати, якщо не відбувалось ніяких змін у ставленні до людини, якщо це ставлення з самого початку було таким, як і тепер. Я ладен визнати ваші висновки, але мушу натомість нагадати, що ви розглядали не безпосередньо саме сновиддя, а його сенс після інтерпретації. Може статися, що явне сновиддя про смерть коханої істоти лише скористалося цим як жахливою маскою, а насправді означає щось зовсім інше або ж кохана істота — лиш оманливий замінник якоїсь іншої особи.
Ця ситуація, проте, викличе у вас ще одне, набагато поважніше запитання. Ви скажете: «Якщо бажання смерті колись і справді було і його підтверджують спогади, це аж ніяк не пояснення: адже таке бажання давно вже подолане, сьогодні воно може бути лише не пов’язаним з емоціями спогадом у неусвідомленому, але не потужним чинником: немає жодних підстав припускати його існування. Чому взагалі бажання пригадується в сновидді?» Ви маєте цілковите право ставити таке запитання: спроба відповісти на нього заведе нас дуже далеко і змусить визначити нашу позицію щодо одного з найважливіших аспектів теорії сновидь. Проте я змушений лишатись у рамках нашого викладу і утримаюсь від тієї спроби. Тож виявіть поки що терпіння. Вдовольнімося очевидною реальністю: адже можна довести, що збудником сновидь є те подолане бажання, і провадьмо наше дослідження далі, дізнаймося, чи не можна якісь інші лихі бажання таким самим чином вивести з минувшини.
Дотримуймось і далі бажань чиєїсь смерті, які ми, безперечно, здебільшого виснуємо з безмежного егоїзму сновидця. Можна довести, що такі бажання часто є збудниками сновидь. Тільки-но хто в житті перейде нам дорогу, — і як часто таке трапляється при всій складності наших життєвих відносин! — одразу ж виникає сновиддя: вбити його, хай то буде батько, мати, сестра, брат, чоловік, дружина й т. ін. Нас дуже дивує ця зіпсутість людської натури, і через те ми, звичайно, не схильні без ніяких доказів визнавати правдивість таких результатів тлумачення сновидь. Та, один раз побачивши, що початок цих сновидь слід шукати в минувшині, ми зразу відкриваємо в минулому індивіда період, коли такий егоїзм і такі бажання навіть супроти найближчих людей аж ніяк не видаються незвичайними. Саме дитина в перші роки свого життя (які потім укриває амнезія) часто найрельєфніше виявляє той егоїзм; у неї завжди можна помітити його виразні зародки, або, точніше, залишки. Дитина любить спершу тільки себе і лише згодом навчається любити інших, жертвуючи їм частку свого Я. Навіть осіб, яких, здається, дитина любить від самого початку, вона любить передусім тому, що потребує їх, не може обійтися без них, тобто знову з егоїстичних мотивів. Тільки згодом любов стає незалежна від егоїзму. Отже, правда: любити навчаються через егоїзм.
У цьому аспекті повчально порівняти ставлення дитини до своїх братів і сестер з її ставленням до батька-матері. Мала дитина не конче любить своїх братів і сестер, а часто вочевидь їх не любить. Немає сумніву, вона ненавидить їх як своїх конкурентів, і відомо, що такі почуття, не згасаючи, часто тривають довгі роки аж до періоду статевого дозрівання, а то й до пізнішого віку. Досить часто вони поступаються ніжним почуттям, — чи, радше, ховаються під ними, — але неприязне ставлення в переважній більшості випадків нібито з’являється раніше. Найліпше це спостерігати на дітях віком від двох з половиною до чотирьох-п’ятьох років, коли в них з’являється новий брат чи сестра. Здебільшого їх приймають вельми нелюб’язно. Вислови «Я його не хочу, нехай лелека забере його назад» дуже поширені. Тож дитина користається кожною нагодою, щоб скривдити прибульця, намагається навіть зашкодити йому, а іноді трапляються справжні замахи. Якщо вікова різниця менша, то, коли в дитини остаточно пробуджується психічне життя, вона вже бачить біля себе конкурента і пристосовується до ситуації. Коли ж вікова різниця більша, нова дитина з самого початку може пробудити певні симпатії як цікавий об’єкт, як своєрідна жива лялька, а коли та різниця сягає вісьмох і більше років, вступають у гру, надто в дівчат, дбайливі материнські почуття. Але, по правді, відкриваючи в сновидді бажання заподіяти смерть сестрі чи братові, ми рідко коли дивуємось, бо без труднощів добачаємо його взірець у ранньому дитячому віці, а досить часто — і в пізнішому, якщо діти й далі житимуть разом.