Я так чиню тому, щоб запобігти безглуздому непорозумінню, яке може знищити всі наші здобутки в царині вивчення сновидь, непорозумінню, внаслідок якого сновиддя плутають із латентними думками сновиддя і приписують йому те, що властиве тільки латентним думкам. Цілком слушно, що сновиддя може заступити і зобразити в зміненому вигляді все, що ми перед цим згадували: намір, засторогу, роздуми, готування, спробу виконати завдання тощо. Та коли як слід придивитись, ви побачите, що все це стосується тільки латентних думок сновиддя, які стали сновиддям. З розтлумачених сновидь ви дізналися, що неусвідомлене мислення людини якраз і переймається такими намірами, готуваннями, роздумами тощо, з яких потім робота сновиддя утворює сновиддя. Якщо ви не дуже цікавитесь роботою сновиддя, зате надміру цікавитесь неусвідомленим мисленням людини, ви просто відкидаєте роботу сновиддя і практично слушно стверджуєте, що сновиддя відповідає засторозі, намірові й т. ін. У психоаналітичній праці таке трапляється дуже часто: адже ми здебільшого намагаємось розбити оболонку сновиддя і розглядати замість нього латентні думки, з яких і постало сновиддя.
Отак зовсім випадково, намагаючись докопатися до латентних думок сновиддя, ми дізналися, що всі названі вище вкрай складні різновиди психічної діяльності можуть бути неусвідомлені, — дивовижний, приголомшливий результат!
Та повернімося назад. Ви матимете слушність тільки тоді, коли ясно зрозумієте, що послуговуєтеся скороченою формою вислову і аж ніяк не будете приписувати того розмаїття самій природі сновиддя. Говорячи про «сновиддя», вам слід розуміти під цим терміном або явне сновиддя, тобто продукт роботи сновиддя, або, в крайньому разі, саму роботу сновиддя, тобто ті психічні процеси, які з латентних думок сновиддя утворюють явне сновиддя. Будь-яке інше вживання цього слова призведе до плутанини уявлень, що вводитиме нас в оману. Якщо ви в своїх твердженнях маєте на увазі не саме сновиддя, а латентні думки за ним, то кажіть про це відверто, не затемнюйте ще дужче проблему сновиддя тією неясністю висловлень, які ви вживаєте. Латентні думки — це матеріал, з якого робота сновиддя вибудовує явне сновиддя. Навіщо ж узагалі плутати матеріал із роботою, яка упорядковує його? Чи ж маєте ви тоді яку перевагу над тими, що знають тільки остаточний продукт роботи і неспроможні пояснити, звідки він походить і як утворюється?
Найістотніше в самому сновидді — це робота сновиддя, спрямована на матеріал думок. Ми не маємо ніякого права нехтувати її в теорії, дарма що в певних практичних ситуаціях можна не зважати на неї. Дальші аналітичні спостереження доводять, що робота сновиддя не обмежується тільки перекладом цих думок у вже знайомі вам архаїчні або регресивні форми вираження. Адже щоразу неодмінно додається щось таке, що не належить до латентних думок дня, проте становить справжню рушійну силу утворення сновидь. Цей неодмінний додаток — також неусвідомлене бажання, задля справдження якого перетворюється зміст сновиддя. Отже, сновиддя може бути чим завгодно — поки ми зважаємо тільки на представлені завдяки йому думки: засторогою, наміром, готуванням і т. ін.; крім того, кожне сновиддя — це справдження якогось неусвідомленого бажання, і таким воно є тільки тоді, коли розглядати його як наслідок роботи сновиддя. Отже, сновиддя — не просто намір чи засторога, а неодмінно намір і т. ін., що з допомогою певного неусвідомленого бажання переходить в архаїчні форми вираження і перетворюється так, що обертається у справдження бажань. Одна особливість — справдження бажань — це константа; друга може варіюватись і теж виявлятись у формі бажання, тож денне латентне бажання сновиддя з допомогою неусвідомленого бажання подає як справджене.
Я розумію це все дуже добре, але не знаю, чи пощастило мені зробити цей матеріал зрозумілим і для вас. Мені важко це все вам довести, бо, з одного боку, доведення потребує докладного аналізу багатьох сновидь, а з другого — цей найтяжчий і найважливіший пункт наших уявлень про сновиддя можна переконливо подати, тільки спираючись на ті міркування, про які ми ще не згадували. А загалом ви вірите, що при тісному взаємозв’язку всіх феноменів можна глибоко проникнути в природу одного з них, знехтувавши інші, які мають схожу природу? Оскільки ми ще нічого не знаємо про феномени, найближчі до сновидь, — про невротичні симптоми, — то ще раз змушені вдовольнитися лише дотепер досягнутим. Я тільки поясню вам ще один приклад і висуну нове міркування.