Розгляньмо знову сновиддя, до якого ми вже не раз поверталися, — сновиддя про три театральні квитки за півтора флорина. Запевняю вас, спершу я взяв це сновиддя задля прикладу без ніякого наміру. Латентні думки сновиддя ви вже знаєте: досаду, що жінка так поквапилася з заміжжям; ця досада прокинулась на звістку, що її подруга тільки нещодавно заручилася; невдоволеність своїм чоловіком, думка, що вона дістала б собі кращого, якби зачекала. Бажання, що його витворило з цих думок сновиддя, ми вже також знаємо, це прагнення видовищ, можливості ходити до театру; цілком імовірно, що це парость давньої цікавості нарешті дізнатися, що ж відбувається, коли виходять заміж. Добре відомо, що в дітей ця цікавість звичайно звернена на сексуальне життя батька-матері; отже, це прагнення інфантильне і, хоча подеколи воно виявляється в житті й пізніше, його коріння сягає інфантильного періоду. Але для пробудження цього прагнення підглядати денна звістка не дала жодного приводу, вона спричинила тільки досаду і жалі. Тож це бажання попервах не належало до латентних думок сновиддя, і для нашого аналізу можна використати результати тлумачення сновиддя, взагалі не зважаючи на нього. Сама досада теж була нездатна спричинити сновиддя; думка «Було безглуздям так рано віддаватися» може спричинити сновиддя тільки тоді, коли пробудить давнє бажання нарешті побачити те, що відбувається при одруженні. Тоді це бажання формує зміст сновиддя, замінюючи шлюб відвідинами театру, і надає йому форми справдження попереднього бажання: «Тепер я можу ходити до театру й бачити все заборонене, а ти цього не можеш; я вже заміжня, а ти ще мусиш чекати». Таким чином теперішня ситуація обертається в свою протилежність, давній тріумф стає на місце недавньої поразки. При цьому задовольняється не тільки прагнення бачити, а й чуття егоїстичного суперництва. Саме це останнє задоволення визначає явний зміст сновиддя, згідно з яким жінка й справді сидить у театрі, тоді як її подруга не змогла туди потрапити. Ті фрагменти змісту сновиддя, за якими й далі ховаються латентні думки, постають як непідхожі й незрозумілі модифікації цієї ситуації задоволення. Мета тлумачення сновидь полягає в тому, щоб відокремити все, що служить зображенню справдження бажань, і відбудувати з тих натяків прикрі латентні думки сновиддя.
Міркування, яке я обіцяв вам повідомити, має привернути вашу увагу до цих, тепер виведених на передній план латентних думок сновиддя. Я прошу не забувати, що їх, по-перше, не усвідомлює сновидець, по-друге, вони розважливі і зв’язні, тож їх можна зрозуміти як цілком збагненні реакції на подразники, які призвели до сновиддя; по-третє, вони можуть мати не меншу вартість, ніж будь-які психічні пориви або розумові операції. Ці думки я тепер ще наполегливіше, ніж досі, називатиму «денними залишками», байдуже, визнає їх сам сновидець чи ні. Тепер я розрізнятиму денні залишки і латентні думки сновиддя, позначаючи як латентні думки — в цілковитій згоді з нашою дотеперішньою практикою — все, про що ми дізнаємося з тлумачення сновидь; денні залишки становлять лише невелику частину латентних думок сновиддя. Тоді наше уявлення про те, що відбувається, буде таким: до денних залишків щось додається, і це щось належить неусвідомленому: додається сильне, проте згнічене бажання, і саме воно уможливлює утворення сновидь. Дія цього бажання на денні залишки створює іншу частину латентних думок сновиддя — ті, яким уже немає потреби видаватися розважливими і зрозумілими з погляду нашого розуму, коли ми не спимо.
Для ілюстрації відносин між денними залишками і неусвідомленими бажаннями я використав порівняння, яке тепер вважаю за доцільне подати знову. Будь-яке підприємство потребує капіталіста, що оплачував би видатки, і підприємця, що мав би ідеї і тямив, як їх запроваджувати. Роль капіталіста при утворенні сновидь завжди відіграє неусвідомлене бажання: воно надає потрібну для цього психічну енергію; підприємцем є денні залишки, які визначають характер витрат. Цілком можливо, що й сам капіталіст має ідеї та потрібні знання, а підприємець має свій власний капітал. Це спрощує практичну ситуацію, зате ускладнює її теоретичне розуміння. В економіці ми завжди розрізняємо в особі ці дві її функції — капіталіста і підприємця, — і таким чином відновлюється та основна ситуація, на яку й спирається наше порівняння. Ті самі варіації трапляються й при утворенні сновидь, і дослідити їх я полишаю вам самим.