Припускаючи, що зв’язок між латентним елементом сновиддя і його явним замінником може видаватися найвіддаленішим, найнезвичайнішим, а часом навіть кумедним і жартівливим, ми спираємось на широкий досвід тлумачення сновидь, коли, як правило, розгадку знаходили не ми. Часто навіть неможливо витлумачити сновиддя з допомогою лише власних зусиль: жодна не позбавлена глузду людина не зможе розгадати той зв’язок. Переклад робить для нас сновидець: або зразу вказує на розгадку, назвавши пряму асоціацію (йому це до снаги, бо саме в його мозку постало утворення-замінник), або подає нам так багато матеріалу, що пошук розгадки вже не потребуватиме великої проникливості: ми неминуче дійдемо до неї. Якщо сновидець не допоможе нам одним із цих двох способів, то цікавий для нас явний елемент сновиддя лишиться незбагненним навіки. Дозвольте мені подати вам ще один невеличкий недавній приклад з мого особистого досвіду. Одна з моїх пацієнток під час лікування втратила батька і відтоді користалася кожною нагодою, щоб оживити його в своїх сновиддях. В одному з цих сновидь її батько постає у якомусь зв’язку з іншими, непотрібними для нас елементами й каже: «Зараз чверть на дванадцяту, половина дванадцятої, за чверть дванадцята». Для тлумачення цієї цікавої подробиці пацієнтка змогла лише назвати асоціацію, що її батька дуже тішило, коли вже дорослі діти пунктуально з’являлися на обід. Це, звичайно, пов’язувалось з елементом сновиддя, але не давало жодного ключа для з’ясування його походження. Проте з ситуації, яка склалася на той час при лікуванні, можна було виснувати обґрунтовану підозру, що певну роль у цьому сновидді відігравала старанно згнічена неприязнь, спрямована на її дорогого й шанованого батька. При дальшому дослідженні асоціацій, нібито дуже далеких від сновиддя, пацієнтка розповіла, що вчора в її присутності чимало говорили про психологію, і один родич сказав: «У нас усіх ще й досі живе первісна людина (Urmensch)». Тепер, здається, ми вже зрозуміли. Тут для пацієнтки знову трапилася чудова нагода ще раз повернути до життя вже покійного батька. Отже, в сновидді вона обернула його на людину-годинника (Uhrmensch), що кожну чверть години відраховує час до початку обіду.
Почувши такий приклад, ви, певне, гадаєте, ніби все це дуже схоже на жарт, — дотепність сновиддя таки досить часто справді приписують інтерпретаторові. Є й інші приклади, коли аж ніяк не легко визначити, що перед нами: дотеп чи сновиддя. Пригадайте, що такі самі сумніви виникали в нас при багатьох мовних похибках. Один чоловік розповів, ніби йому приснилось, як його дядько, коли вони сиділи в його авто(мобілі), поцілував його. І сам швиденько висунув тлумачення: це означає автоеротизм (термін з теорії лібідо, яким ми характеризуємо задоволення, отримуване без допомоги зовнішніх об’єктів). Невже й справді той чоловік дозволив собі жарт нашим коштом і дотеп, що спав йому на гадку, видав за своє сновиддя? Я в це не вірю: таке йому й справді наснилося. Але звідки така разюча схожість між сновиддям і дотепом? Свого часу це питання змусило мене трохи збочити з мого шляху, я постав перед доконечною потребою присвятити докладне дослідження самому дотепові. З’ясувалося, що він виникає таким чином: передусвідомлений хід думок на хвилину буває полишений неусвідомленому опрацюванню, з якого потім виринає у формі дотепу. Під впливом неусвідомленого він зазнає дії механізмів, які орудують у тій царині, — згущення та зсуву, тобто відбуваються ті самі процеси, що, як ми бачили, беруть участь у роботі сновиддя. Саме цій спільності чинників можна приписати ту схожість між дотепом і сновиддям, яку ми часто спостерігаємо. Але «сновидний дотеп» не тішить нас так само, як звичайна дотепність. А чому — вам з’ясує глибше вивчення дотепу. «Сновидний дотеп» видається нам кепським, він не смішить нас, лишає байдужими.
У цьому питанні ми вступаємо в слід античного тлумачення сновидь, що поряд із численним непридатним матеріалом лишило нам і багато чудових прикладів тлумачення сновидь, що їх навіть нам не під силу поліпшити. Я розповім вам тільки один історично важливий сон Александра Македонського, що його з невеликими відмінами переказали Плутарх і Артемідор Далдіан. Коли цар обступив облогою місто Tip, що затято боронилося (322 р. до н. е.), одного разу йому приснилось, як перед ним танцює сатир. Тлумач сновидь Арістандр, що був при війську, витлумачив йому це сновиддя, розклавши слово «сатир» («Satyros») на «σα´ Τυρος» («Тир твій») і напророчивши з цього перемогу над містом. Таке тлумачення підохотило Александра й далі вести облогу, і місто нарешті впало. Тлумачення, яке видається досить штучним, було, безперечно, правильним.