Отже, шановні добродійки і добродії, це все, що я намірявся розповісти вам про проблеми сновиддя. Ви здогадуєтесь, що чимало питань я проминув, і самі пересвідчилися, що мій виклад майже в усьому неминуче мав бути неповним. Проте це пояснюється тим, що феномени сновидь дуже тісно пов’язані з феноменами неврозів. Ми студіювали сновиддя як вступ до теорії неврозів, і в цьому куди більше слушності, ніж якби ми чинили навпаки. Але, з одного боку, вивчення сновидь готує нас до розуміння неврозів, а з другого — правильно зрозуміти сновиддя можна, тільки опанувавши невротичні явища.
Не знаю, що ви на це скажете, але я не шкодую, що поглинув стільки вашої уваги й забрав стільки відведеного нам часу задля проблем сновидь. Я не знаю жодного іншого шляху, яким можна було б так швидко набути переконаності в правдивості тверджень, на які спирається і яких дотримується психоаналіз. Адже знадобилися б місяці і навіть роки напруженої праці, щоб довести, що у випадку невротичних захворювань симптоми мають своє значення, служать певній меті і випливають із життєвого досвіду пацієнта. Натомість нам знадобилося лише кілька годин, щоб довести, що ці самі речі є в сновиддях, які попервах видаються цілком незрозумілими й плутаними, і тим самим підтвердити всі гіпотези психоаналізу: існують неусвідомлювані психічні процеси, особливий механізм, якому вони підпорядковані, та інстинктивні жадання, які в них виявляються. Пам’ятаючи, яка глибока структурна схожість між сновиддям і невротичним симптомом, та усвідомлюючи, як швидко відбувається перетворення сновидця в розважливу, далеку від сну людину, ми здобуваємо певність, що й неврози виникають завдяки порушенню рівноваги між силами, активними в психічному житті.
Частина третя
Загальна теорія неврозів
(1917 [1916—1917] р.)
Лекція 16
Психоаналіз і психіатрія
Вельмишановні добродійки і добродії! Я радий знову зустрітися з вами через рік, щоб далі повести наші студії. Торік я розповідав вам про застосування психоаналізу в царині хибних дій і сновидь, а цього року хочу наблизити вас до розуміння невротичних явищ, що, як ви невдовзі пересвідчитесь, мають чимало спільного і з хибними діями, і зі сновиддями. Але повинен сказати наперед, що нині я не можу дозволити вам ставитись до мене так само, як торік. Тоді я дбав, щоб навіть кроку не ступити без вашої цілковитої згоди зі мною: я багато з вами дискутував, дослухався до ваших заперечень, власне, ставився до вас і до вашого «здорового глузду» як до вирішального чинника. Далі такого вже не буде, і причина тут дуже проста. Хибні дії і сновиддя як феномени були вам не чужі, і можна навіть стверджувати, що ви мали не менший досвід, ніж я, або вам було б дуже легко набути такого самого досвіду. Але неврози та їхні вияви — чужа для вас царина; оскільки ви самі не лікарі, то й не маєте ніякого іншого доступу до неврозів, крім моїх пояснень, і яка ж буде користь від найпроникливішого розуму, коли в голові немає ніяких знань про предмет, який треба обміркувати?
Лише не сприймайте моєї заяви так, ніби я викладатиму догматично або ж вимагатиму від вас абсолютної віри. Таке непорозуміння було б для мене великою кривдою. Я не хочу прищеплювати вам переконань, а прагну заохотити до пошуку й розбити упередження. Якщо внаслідок необізнаності з матеріалом вам буде незмога сформувати власну думку, ви можете або вірити мені, або відкинути мої твердження. Вам треба тільки слухати і сприймати, відчути вплив моїх слів. Переконання виробити нелегко, а коли їх здобувають без труднощів, вони невдовзі стають безвартісні й хиткі. Певне право на переконання має тільки той, хто, як і я, довгі роки працював над одним матеріалом і дійшов при цьому до нових і разючих відкриттів. І навіщо в царині інтелекту взагалі потрібні квапливі переконання, блискавичні навернення, миттєві відступи? Хіба ви не помічаєте, що coup de foudre, кохання з першого погляду, походить із геть іншої, афективної царини? Адже ми не вимагаємо від наших пацієнтів, щоб вони, приходячи до нас, були переконані в правдивості психоаналізу чи прихильні до нього. Тоді б у нас часто виникали підозри. Зичливий скептицизм — ось яке ставлення ми хочемо бачити в своїх пацієнтів. Отже, спробуйте й ви дозволити поволі формуватись у вас поряд із загальнопоширеними та психіатричними уявленнями ще й психоаналітичним, аж поки створяться умови, за яких ці уявлення зазнаватимуть взаємного впливу і зрештою постануть у єдиній остаточній формі.