Будь-яка критична оцінка впливу промислової системи на цей вид внутрішньої свободи має починатися з цілковитого розуміння того, що для розвитку людської особистості капіталізм зробив дійсно величезний поштовх. Насправді ж будь-яка критична оцінка сучасного суспільства, що ігнорує цей бік справи, явно корениться в ірраціональному романтизмі та критикує капіталізм не заради прогресу, а з метою ліквідації найважливіших досягнень людини в добу сучасності.
Якщо протестантизм почав звільняти людину в духовному плані, то капіталізм продовжив цю справу в ментальному, соціальному й політичному вимірах. Економічна свобода була основою цього розвитку, провідною силою якого виступив середній клас. Індивіда більше не сковувала ригідна соціальна система, заснована на традиції, що не залишала місця для істотного просування людини через її власні зусилля. Тепер індивіду не лише дозволялося — від нього очікувалося, що він успішно досягатиме економічних цілей завдяки своїм зусиллям, власній працездатності, розуму, сміливості й талану. Шанси на успіх належить йому, хоча так само він ризикує бути вбитим чи пораненим у запеклій економічній битві, в якій усі воюють проти всіх. В умовах феодальної системи межі життєвих досягнень для людини були встановлені ще до її народження, проте за умов капіталістичної системи індивід, особливо представник середнього класу, попри різні обмеження, все ж таки мав шанс на успіх завдяки власним зусиллям і досягненням. Перед собою він бачив мету, до якої міг прагнути й на досягнення якої мав непогані шанси. Він навчився покладатися на власні сили, відповідально ухвалювати рішення, почав відмовлятися як від заспокійливих, так і від страхітливих забобонів. Людина ставала дедалі вільнішою від пут природи — вона опанувала її сили до досі нечуваної і навіть неуявної міри. Люди стали рівні, бо зникли відмінності за кастою та релігією, які раніше були природними перепонами на шляху до єднання людства. Люди навчилися сприймати одне одного як людських істот. Світ також став значно вільнішим від містичних таємниць, бо людина почала об’єктивно розглядати сама себе й позбуватися ілюзій щодо себе і світу. Також побільшало й політичної свободи. Спираючись на сильну економічну позицію, середній клас міг завойовувати дедалі більше політичної влади, яка, своєю чергою, створювала більше можливостей для подальшого економічного прогресу. Великі революції в Англії та Франції й боротьба за незалежність Сполучених Штатів були знаковими подіями на цьому шляху. Найвищою точкою еволюції свободи в політичній царині стала сучасна демократична держава, заснована на принципі рівності людей та однаковому праві кожного брати участь у врядуванні країни шляхом обрання своїх представників. Від кожної людини очікувалося, що вона діятиме відповідно до власних інтересів і водночас враховуватиме загальний добробут нації.
Одне слово, капіталізм не лише звільнив людину від традиційних пут, а й зробив величезний внесок у збільшення позитивної свободи, розвиток активного, критичного та відповідального «я».
Незважаючи на те, що це був один із впливів капіталізму на свободу — її посилення, — одначе він робив людину більш самотньою та ізольованою, навіював їй відчуття нікчемності та безсилля.