Розділ V
Механізми втечі
Ми довели своє дослідження до сьогодення і мали б перейти до обговорення психологічного значення фашизму й того, що означає свобода в авторитарних системах і в нашій демократії. Зважаючи на те, що істинність усіх наших міркувань залежить від істинності психологічних передумов, на які ми спираємося, цілком бажаною здається перерва в загальному ході викладу для того, щоб присвятити окремий розділ ретельнішому й детальнішому розгляду тих психологічних механізмів, яких ми вже торкались і які розглядатимемо надалі. Наші передумови потребують детального розгляду тому, що вони ґрунтуються на уявленнях про несвідомі сили, про способи прояву цих сил у вигляді різних раціоналізацій і через риси характеру. Усі концепції здаватимуться більшості читачів якщо не зовсім чужими, то принаймні такими, що потребують якогось пояснення.
У цьому розділі я навмисно звертаюся до психології особистості, до спостережень, зроблених під час детальних обстежень окремих людей за допомогою психоаналітичної процедури. Хоча психоаналіз і не відповідає науковому ідеалу, який упродовж багатьох років вважається ідеалом академічної психології, наближеної до експериментальних методів природничих наук, він так чи інакше є докорінно емпіричним методом, заснованим на ретельному спостереженні думок, снів і фантазій людини, не відсіяних її внутрішньою цензурою. Тільки психологія, в основі якої лежить концепція підсвідомих сил, може проникнути під завісу оманливих раціоналізацій, з якими ми зіштовхуємося під час аналізу індивідів чи цілої культури. Безліч проблем, на перший погляд нерозв’язних, негайно зникають, як тільки ми наважуємося відмовитися від уявлення про те, що мотиви, які люди вважають істинними, є насправді тим, що мотивує їх до дій, почуттів та думок.
Багато читачів можуть запитати, чи можна відкриття, отримані під час спостереження індивідів, застосовувати для психологічного вивчення цілих груп. Ми однозначно відповідаємо на це запитання: так. Будь-яка група складається з індивідів і тільки з індивідів; таким чином, психологічні механізми, що діють у групі, можуть бути лише тими самими, що діють в індивідах. Досліджуючи психологію особистості як основу для розуміння соціальної психології, ми робимо щось подібне до вивчення об’єкта під мікроскопом. Це дозволяє нам виявити ті деталі психологічних механізмів, які ми зустрінемо в масштабних проявах соціального процесу. Якщо наш аналіз соціально-психологічних явищ не спирається на детальне вивчення індивідуальної поведінки, то він втрачає емпіричний характер, а отже, й обґрунтованість.