Я наголошував на психологічному аспекті свободи, але також неодноразово намагався показати, що психологічні проблеми не можуть бути відокремлені від матеріальної основи людського буття, від економічної, соціальної та політичної структури суспільства. З цього випливає, що для реалізації позитивної свободи та індивідуалізму потрібні такі економічні й соціальні зміни, які дозволятимуть індивіду стати вільним у сенсі реалізації його «я». Серед завдань цієї книжки немає ані розгляду економічних проблем, спричинених нинішнім станом речей, ані прогнозу майбутнього нашої економіки. Водночас я не хочу залишати якісь сумніви щодо моїх уявлень про те, де слід шукати вирішення цієї проблеми.
Насамперед слід чітко зазначити: ми не можемо втратити жодного здобутку сучасної демократії — ані представницького уряду, що обирається народом і відповідальний перед ним, ані прав, гарантованих кожному громадянину Декларацією про права людини. Ми також не можемо поступитися новим демократичним принципом, який стверджує, що ніхто не повинен голодувати, що суспільство відповідає за всіх своїх членів, що нікого не примусять страхом безробіття та голоду до покори і втрати людської гідності. Ці основні досягнення необхідно не тільки зберегти, а й зміцнити та розширити.
Попри те що основні засади демократії вже реалізовані (хоч далеко не повною мірою), цього ще не достатньо. Прогрес демократії полягає в розвитку справжньої свободи, ініціативи й спонтанності індивіда, причому не в суто приватних або духовних питаннях, а й передусім у тій діяльності, що є наріжною для існування кожної людини, — у її праці.
Якими є загальні умови для цього? Нераціональне й безпланове за своїм характером суспільство слід замінити плановою економікою, яка представлятиме зосереджені зусилля всього суспільства. Суспільство повинне підкорити собі та владнати соціальні проблеми так само раціонально, як воно підкорило для себе сили природні. Головна передумова для цього — знищення таємниці врядування тієї невеличкої купки людей, наділених великою економічною владою без будь-якої відповідальності перед тими, чиї долі залежать від їхніх рішень. Ми можемо назвати такий суспільний лад демократичним соціалізмом, але назва не має принципового значення. Важливо організувати раціональну економічну систему, яка б служила інтересам народу. Сьогодні величезна частина населення не тільки не має жодного впливу на економічну машину, а й майже позбавлена можливостей прояву справжньої ініціативи й спонтанності у виконанні своєї роботи. Вони «найняті», і від них не очікується нічого іншого, як виконання наказів. Лише в умовах планової економіки, коли вся нація раціонально оволоділа економічними й соціальними силами, індивід може брати на себе відповідальність за свою працю і користатися власним творчим потенціалом. Важливо повернути індивіду можливість для справжньої діяльності; щоб цілі суспільства та індивіда з’єдналися не в ідеологічному плані, а стали щоденною практикою; щоб індивід активно застосовував здібності в роботі, щоб він міг відчути відповідальність за свою працю, тому що ця робота має сенс і мету в розрізі його людських завдань. Ми повинні замінити маніпулювання людьми на активне й розумне співробітництво, а також політичний принцип керування державою народом, для народу та на основі вибору народу ми маємо поширити й на сферу економіки.