Той факт, що ідеї мають в основі емоційну матрицю, надзвичайно важливий, бо це ключ до розуміння духу культури. У різних спільнот (або класів усередині них) наявний особливий характер, на ґрунті якого розвиваються й набувають сили різні ідеї. Приміром, ідея праці та успіху як головних цілей життя стала потужною і привабливою для сучасної людини завдяки її самотності та сумнівам; пропаганда ідей невпинних зусиль і прагнень до успіху серед індіанців пуебло або мексиканських селян буде марною затією. Ці люди мають іншу структуру характеру і тому навряд чи збагнуть, про що говорить людина-пропагандист, хоч вона й говоритиме їхньою мовою. Так само Гітлер і частина населення Німеччини з аналогічною структурою характеру були щиро переконані, що кожен, хто вірить у те, що війни можна скасувати, — це або цілковитий дурень, або відвертий брехун. Завдяки соціальному характеру для них життя без страждань — щось таке малозрозуміле, як свобода й рівність.
Певні соціальні групи часто свідомо сприймають ідеї, це відбувається завдяки особливостям соціального характеру представників спільноти, проте ці ідеї залишаються тільки набором усвідомлених принципів, але в критичний момент люди виявляються неспроможними діяти відповідно до певних ідей і принципів. Прикладом цього є робітничий рух у Німеччині під час перемоги нацизму. Величезна частина німецьких робітників до приходу Гітлера до влади голосувала за соціалістів і комуністів, вірячи в їхні концепції, тобто ті ідеї були справді поширені. Проте вага цих ідей не відповідала їхній поширеності. Натиск нацизму не зустрів опору серед його політичних супротивників, оскільки більшість із них не була готова боротися за свої ідеї. Багато прихильників лівих партій, хоч і вірили в партійні програми, поки їхні партії мали якусь владу і вплив, у критичну годину легко здалися. Ретельний аналіз структури характеру німецьких робітників виявляє одну з причин (хоча, звісно, не єдину) цього явища: чимало їх мали ті риси вдачі, які ми визначали як складники авторитарного характеру особистості. Вони мали глибоко вкорінену повагу до сталої влади й тугу за нею. Наголос соціалізму на особистій незалежності від влади, на солідарності проти ізоляції індивіда — це не те, чого багато хто з працівників насправді хотів, якщо виходити зі структури їхньої особистості. Одна з помилок радикальних лідерів полягала в тому, що вони переоцінювали силу своїх партій, враховуючи лише поширеність їхніх ідей, і не помічали, що цим ідеям бракує відповідної ваги.
На противагу такій картині, наш аналіз доктрин протестантизму й кальвінізму показав, що їхні ідеї виявилися потужними силами серед послідовників, оскільки відповідали запитам і сподіванням, закладеним у характері людей, до яких ці релігії були адресовані. Іншими словами, ідеї можуть стати потужною силою, та тільки тією мірою, якою вони відповідають специфічним потребам людей конкретного соціального характеру.
Не лише думки й почуття людини визначаються структурою характеру, але і її дії. Заслуга цього відкриття належить Фройду, хоча його теоретичне обґрунтування є хибним. Те, що діяльність людини визначається домінантними тенденціями структури характеру, абсолютно очевидно у випадку невротиків. Легко зрозуміти, що компульсивне бажання рахувати вікна в будинках чи кількість бруківки на вулиці корениться в певних особливостях компульсивного характеру людини. Водночас схоже на те, що дії нормального індивіда ніби визначаються винятково розумними міркуваннями та продиктовані вимогами реального життя. Тим часом за допомогою нового інструментарію спостереження, впровадженого психоаналізом, ми можемо з’ясувати, що й так звана раціональна поведінка багато в чому визначається структурою особистості. Під час розгляду значення праці для сучасної людини ми вже бачили ілюстрацію такого стану. Ми помітили, що невгамовне прагнення до безперервної діяльності спричинене самотністю і тривогою. Ця компульсія, примушування до праці відрізняється від ставлення до роботи, яке ми маємо в інших культурах, де люди працювали лише стільки, стільки було необхідно, але при цьому їх не підганяли додаткові внутрішні сили структури їхньої вдачі. Оскільки практично всім нормальним людям у наш час притаманне подібне компульсивне прагнення до роботи, до того ж працювати справді доводиться дуже напружено, якщо вони взагалі хочуть вижити, можна легко випустити з уваги ірраціональний складник цієї тенденції.