Втомлені гори

12.1.1998 р.

ТАМ, ДЕ ШЕПЧУТЬ
Мене не влаштовує місто, де шепчуться,
Але й не люблю, де кричать і гудуть.
Я слухати хочу, як жайвір співає,
І весело квіти у лузі цвітуть.
Як голосно в полі дівчата співають,
І люди, сміючись, Хрещатиком йдуть,
Я зовсім не проти і сам випить чачи,
Але не люблю – там де п’ють і плюють.
5.5.1997 р.

ГОМО
Міняю злість на милість я,
Адже я ГОМО – не свиня...
18.4.2004 р.

КІТІКЕТ
Зника любов, як зайчик на стакані,
І гасне світло вже в моїх очах,
І вже мене не манять в поле Ані
Так, як колись, в юначих добрих снах.
І не шумлять так, як колись, тополі,
Можливо, я вже став недочувать?
І як колись, не стогне вітер в полі,
Навіть в селі собаки й ті мовчать.
Мовчить Вкраїна, ніби оніміла,
Народ сопе – завали розбира,
Ну а земля, немов осиротіла,
Вже кожний третій вимер із двора.
Мовчать раби, а банда розкошує,
І я одне не можу зрозуміть:
То де ж той Бог, якщо він нас не чує?
Хотів би я почуть на це отвіт
Мовчать Боги. Мовчать воли колгоспні,
Поки їх всіх, як нутрій, обдеруть,
І їхню шкіру й жалюгідні кості
На кітікет бандити перемнуть.
7.2.1997 р.

ЗОЛОТА МОНЕТКА
Я люблю людей хоробрих,
Чесних, гордих, з буйством злив,
Що не стануть словом терти,
Щоб хтось більше заплатив.
Бо в таких людей, що слово,
То – монетка золота,
І нагадують ту діву:
Бакс гони і я – твоя.
16.2.1997 р.

САМОВПЕВНЕНИЙ
Той, хто на всіх налазить рогом –
Вважає, що родився Богом.
28.5.2003 р.

КИДАЛО
Я за тебе стояв горою,
Замерзав на Майдані всі дні,
Так заслухавсь твоєю я грою,
Що повірив я навіть брехні.
Я надіявсь, я вірив у тебе,
Як нікому, ти вибач мені,
А тут грім ніби з ясного неба:
Президент не на тій стороні.
Сотні тисяч у нас вже шоковані,
Ніби дулю ти дав всім під ніс,
І став майже такий, як і Кучма,
І відомий Петро-скандаліст.
Більше вже я не вірю нікому:
Вам усім на людей наплювать,
Вам потрібні лакеї, бездомні –
Ті, що будуть вам попу лизать.
А сьогодні, як став Президентом,
Помаранчевий став вже якийсь!
Чи то й справді нема в світі честі,
То ж кому ми на вірність клялись?
Та і я був одним з тих нещасних,
Що повірив в шикарну брехню,
Що ж тепер я скажу своїм діткам,
Як сьогодні з Майдану прийду?
4.10.2006 р.

ПРЕЗИДЕНТУ
Оклад бандитам ти підняв,
Щоб кожен з них не грабував,
Та ті уже не брать не можуть –
Оклад й в сто тисяч не поможе.
Бо ті, що брали – й будуть брать,
Навіть, як руки відрубать.
Адже, хто буде їх судить,
Як скрізь, де станеш, там – бандит?
Психолог з тебе препоганий,
Бо ти не звідти все почав,
І хоч, як Швейк. ти хлопець – бравий,
Але ти партію програв.
5.10.2006 р.

РОЗМАЗНЯ
Всі порядні мають "Мерси",
Хто вже навіть й БМВ,
Ну а Ющенко до влади
На "горбатому" іде.
Ну хіба ж то є не сором,
Зупинімось на момент,
Як іде балатуватись
Із "горбатим" Президент?
Та якщо такий він бідний –
Це хіба не аргумент?
То ж нащо такий, пробачте,
Нам потрібний Президент?
Та хіба то вже політик –
Це кажу я, люди, вам –
Що не може заробити
Ні собі, ані людям?
Тож, нащо такий потрібний,
Вибачайте, прохіндей,
Щоб і далі тільки мучить
І своїх, й чужих дітей?
Ніби в нас й не Перше квітня,
Як відверто вам сказать,
То ж чи варт такого дурня
В Президенти вибирать?
От і виберіть повторно,
Ви такую розмазню,
І п’ять років знову будуть
Всі сидіть на букві... "ю"..
Будучи п’ять літ при владі,
Це хіба не аргумент,
Іздить й досі на "Горбатім"!
Та хіба ж це Президент?
11.11.2009 р.

БІДНЕНЬКИЙ
Ну а цей іще бідніший...
От пішли у нас мужі!
Взагалі нема машини,
Та зате – два гаражі.
11.11.2009 р.

НЕДОУМКИ
Я дивлюсь на їхню наглість,
Й якось боляче мені.
Що оті два "супермени"