Втомлені гори

Не казав, що пекло – краще є за рай.
8.7.1981 р.

ТИМ, ЩО БІСЯТЬСЯ
Якщо не любиш ти людей,
Будь ти хоч тричі імператор,
Для людства ти – не Одісей,
А просто – підлий провокатор.
Людям потрібна не війна,
Доїть ракет ніхто не буде,
А ти доводиш, що вона –
Ніби прогрес несе всім людям.
5.11.1982 р.

МИР – ЦЕ ТРОЯНДИ
Я пам’ятаю крик і сльози,
І роки страшної війни,
Як навіть плакали берези
А разом з ними – ясени.
Як мати плакала все літо,
Сльози ховаючи щораз,
А нас бомбили мессершмідти,
З землею змішуючи нас.
Я пам’ятаю: фріц поганий
Топтав троянди під вікном,
І ті стогнали теж, як люди,
Під їх фашистським чобітком.
Топтав геть все, що червоніло,
Бо цього кольору боявсь,
І в нього пика сатаніла,
Як колір крові появлявсь.
Я пам’ятаю, до окопа,
Як месер в небі появлявсь,
Навіть Сірко, немов з окропу,
В бліндаж з людьми разом ховавсь.
Його розумні пильні очі
Все розуміли як людські,
А поруч охали фугаси,
І рвались кулі запальні.
Я пам’ятаю в ніч ту грізну,
Як небо все було в вогнях,
Батько забіг з передової
Весь у крові і в синяках.
І хоч навколо рвались міни,
Батько нас всіх поцілував,
І, обіймаючи всіх зразу,
Весь закривавлений стояв.
Він говорив: о, дітки любі,
Яке це щастя – буть разом
І грітись в хаті біля грубки,
А не в окопі із Сірком.
Яке це щастя, як в садочку
Весь день розгулюють дрозди,
Я б радий спати і в воронці,
Щоб з вас ніхто не знав війни.
12.8.1961 р.

КОЛИ ПЛАЧУТЬ ДІТИ
Люди, погляньте, який ясний Місяць,
Чи ж ненабридло стрілять вам і вішать?
Люди, погляньте, як світяться зорі,
Чи ж на планеті без війн мало горя?
Люди, погляньте, яке ясне Сонце,
Чи ж не набридло дивитись в віконце?
Ні! Не закриєте вікна бетоном –
Атомна бомба знайде і під домом!
Ні! Не сховаєтесь ви ні на мить,
Навіть, як дуже захочеться жить!
Люди, послухайте звуки гітари,
Нащо ж, скажіть, вам ті вічні кошмари?
А того, хто каже, що треба війна –
Без суду і слідства судіть чурбана.
Світ наш великий, та місця не стане
Всім, хто на світ наш гарматами гляне;
Ті, хто обвуглить невинних дітей,
Знайте: знайдеться й на їх Прометей.
А потім, як з них хто залишиться жить,
То буде ще смерті у Бога просить.
Буде роками ходить і шукать –
З ким би зустрітись, щоб слово сказать.
Може вам важко це все зрозуміти,
Так в чім винуваті берізки і діти?
Та звідки ж у всіх вас собача та лють?
Та вас же й в могилах усі проклянуть!
Я – будівельник. Родивсь будувати.
Скільки ж ви будете світ руйнувати?
Згарища, попіл. Чи ж вам не набридли
Сльози вдовині, руїни і злидні?
Чи вам, якщо більше біди на землі,
То тільки тоді ви – царі й королі?
27.10.1966 р.

ДОЖИЛИСЬ
Як хочеш бути адвокатом –
Не смій судити депутатів.
6.6.2006 р.

ОСТАННІЙ ВОЇН
Люди народжують дітей,
Бо в них Майбутнього основа,
Щоб не пропав людський наш труд,
І не пропало Боже слово.
Люди народжують дітей
Ні для гармат, і ні для воєн,
А для продовження життя,
Щоб зник останній в світі воїн.
Щоб зникли полум’я війни
І щоб не гинули планети.
Люди, народжуйте синів
Та не давайте їм багнетів!
Бо зрозуміть нескладно річ,
Заглянувши у давність часу,
Чому на протязі сторіч
Гинули нації і раси!
Адже Господь нам розум дав
Щоб ми творили і любили,
А не для того, щоб вбивать
Тільки тому, що ти – Гаврило.
24.9.1967 р.

КРАЩЕ ПРИТОНИ
Якби усі оті трильйони,
Що йдуть на війни і на зло,
Пустить для щастя всіх народів,
О як би – всім нам повезло.
Ви уявіть, третина люду
В світі працює на війну,
Друга третина – захищатись
І тільки третя – на весну.
І я, напевно, не обмовлюсь,
Якщо скажу такі слова,
Що краще бари і притони –
Ніж смерть, розруха і війна.
Краще всім світом розважатись
Та з жіночками "воювать",
Ніж руйнувати і вбивати
І це – геройством називать.