Втомлені гори

12.4.2000 р.

В ЧОМУ ДОВГОЛІТТЯ?
Головне, не скільки жив,
А що добре ти зробив,
Бо якраз у тих суцвіттях –
Зміст людського довголіття.
4.12.2000 р.

ВИРОК
На людину можна наговорити,
Але не можна очорнити,
Бо весь на неї наговор –
То ваш в майбутнім приговор.
6.4.2003 р.

ХТО СЛІДУЮЧИЙ?
Був Чорновіл. Ось вже й Гонгадзе,
Хто ж на черзі завтра, братці?
23.7.2001 р.

ДИВИСЬ ПІД НОГИ
Якщо ідеш – дивись під ноги,
Як позбивать не хочеш роги.
17.11.2001 р.

З НІГ НА ГОЛОВУ
Все поставили в нас з ніг на голову,
Бо такого ми маємо Президента і Голову.
29.8.2001 р.

ПОМІНЯЛИСЬ ГЕНИ
Стають зовсім другими гени,
Як в животі бурчить у Гени.
11.11.2001 р.

ХОДИ ПРЯМО
Я не люблю зигзагами ходить,
Ріжу те в очі, що болить.
4.4.2003 р.

НЕ РЕПЕТУЙ
Розум пізнай у співстоянні,
Але не в силі ураганній.
4.4.2003 р.

ГОРИНИЧ
– Хто державою колотить:
Бог, горинич чи шпана?
– Ні! Не Бог і не горинич,
А горинича жона.
15.11.1990 р.

ДОБРЕ, ЩО ПИВ
Я тільки й вижив, бо я пив,
Коли Чорнобиль я гасив.
16.4.21004 р.

ВІВЧАРКИ ОЗВІРІЛІ
Є тип людей страшенно неприємних,
Бо душі в них з брехні і пліток темних,
Що ходять, як вівчарки озвірілі,
Коли побачать, якщо хтось при ділі.
9..6.1990 р.

КОЗЛИ
Стоїть Козел на криші хати,
Й до Голови, немов сміється:
–Ти зміг прогнать мене із лугу,
А от сюди не доберешся.
2.2.1990 р.

ЮН І В’ЮН
Не чув ніколи Гриць про юн,
Не бачив він Карпати,
Зате він знав, де жиє в’юн
І як його спіймати.
3.2.1990 р.

КАЇНИ
– Хто це навколо нас: привиди, люди,
Чи чортовщина якась?
Звідки вони оті каїни, юди,
Звідки ця погань взялась?
20.10.1997 р.

СМІЛИВИЙ ВЕРШНИК
Борису Єльцину
О, як мій вік в Комуну рвався,
Поки сміливий чоловік
На всім скаку схопив за гриву –
Немов коня – двадцятий вік;
І так йому зашпорив ребра,
Що той спинивсь на всім скаку,
Й щоб ніг не встиг піднять передніх –
Певно б зваливсь у пропасть злу.
І хоч у прірву не звалився,
Але, здавалося в ту мить –
Вершник в сідлі не удержиться,
І от-от в пропасть полетить.
А як той вершник взяв вуздечку,
Кінь хоч хвицавсь – та покоривсь,
І під копитами історій
Союз Радянський розваливсь.
Що буде далі? Я не знаю,
Чи плакать треба, чи співать?
Але про вершника, я певен,
Будуть романи ще складать!
3.1.1990 р.

ПЕРША СКРИПКА
Горбачову М.С.
Хто перестройці заважає?
Перше за все, найбільше – Рая.
Проти дружини не попреш,
Це вам не МУР, не КЕГЕБЕ.
А перестройці щоб звершитись,
Тре’ було Міші розлучитись,
Та як же зміг би він без Раї,
Як Рая першу скрипку грає?
Та ще й до того – так, до слова –
Пішла ва-банк на Іванова.
Воно-то ніби і дурниця,
Але це як вже подивиться...
8.1.1990 р.

СЕЛО, ЯК ЦВИНТАР
Чомусь невесело на серці,
А в голові якийсь сумбур,
Ніби хтось в душу сипле перцем,
І в слід за ним спускає бур.
Ніде під Сонцем не сховатись
І ні з ким випити сто грам,
Стоять пусті старенькі хати,
Де жив Семен, де жив Іван.
Помер Пилип, Марко і Костик,
Мій батько, мати і брати,
І я б в село приїхав в гості –
Але, до кого і куди?
Село, як цвинтар – тільки згадка:
Одні старі і наймити
І ще між ними тії слуги,
Яких панами нарекли.
Бо пан – то пан: то є володар
Над світом, а не над людьми,
А цей себе вважає Богом,
І в цьому винні тільки ми.
Панів нічого не цікавить
Окрім, як всіх закабалить,
Отож, пора нам всім подумать,
Як будем далі, хлопці, жить?
13.8.2001 р.

БУЛЬВАРЩИНА