Втомлені гори

Гвалтували людські почуття,
А тому й не хотів я, щоб предки
Проклинали мене все життя.
А тому я завжди проти партій
І так названих світлих ідей,
Бо за ними стоять цілі банди,
Щоб зручніше неволить людей.
13.5.1997 р.

ЖЕРЕБЕЦЬ
Боже мій! Який бухарик
Преться в Раду, як чума.
Ви на ту погляньте харю,
А жінки всі – без ума!
Та ж йому ви дайте владу –
Проклянете ви той час,
Буде спереду і ззаду
Всіх підряд – як схоче вас.
Я нікому з них не вірю,
То ж не гнівайте Творця,
А можливо, людям й справді
Не хватає жеребця?
27.9.2007 р.

ЯК БІЛЬШЕ ВКРАДЕШ
Чим більше вкрадеш – менш відсидиш,
Так що кради, браток, й не рипайсь.
1.7.2004 р.

НЕ ТА ШКОЛА
Я не жалію, що був щедрим:
Як зайде гість – все на столі!
І не носив я гирі в серці,
Якими б’ють по голові.
Я не жалію, що був щирим,
Й думок своїх я не ховав,
Тому й не міг я жить без квітів,
Без праці, фей і білих кал.
Я не жалію, що мій батько
Певно, занадто поспішив,
А то, можливо, так як шеф мій,
І я б уже в хоромах жив.
А може батько не в ту школу
Мене, що треба, записав,
Не в ту, де вчився Сталін, Каїн –
Бо, видно, він таких не знав.
А може й знав,але проїхав,
Бо дуже він любив людей,
Тому й мені не міг дозволить,
Щоб катом став для їх дітей.
8.2.1997 р.

ЗА КОГО ГОЛОСУВАТЬ?
Голосуй, Грицько, за Ваньку,
Тільки не за де Порт’є,
Бо Порт’є убив Гонгадзе
І тебе також уб’є.
19.9.2007 р.

ЇХ ЛЮБОВ
Любиш ти, як Янукович,
Що вже тут і говорить:
Обіцять і посміхатись,
А насправді – морди бить.
29.9.2007 р.

МОЄ ПРИЗВАННЯ
Я хочу про любов писать,
І в цьому – все моє призвання,
Бо що на світі краще є
Від жінки, неба і кохання?
Колись учили нас вожді,
Що все найкраще в світі – в праці,
І ми сиділи в тім лайні,
Немов жуки голодні в... пастці.
Може й даремно їх винить,
Що ті нас всіх не вчили думать,
Навіщо їм було нас вчить,
Як не було коли нам думать.
Бо знали: дай нам шмурдяка
Або промаслену фуфайку,
І ми кричатимем "ура!"
Під Марсельєзу й балалайку.
А зараз що? Змінилось щось?
Усі гуртом гребуть під себе,
І боронь Боже ти скажи,
Що роблять ті не те, що треба.
Жаль і Оксан мені й Світлан,
Які неначе Прометеї
Тягнуть за всіх ледачих Сар
І їм будують привілеї.
А ті, як брали, так й беруть,
Навіть прислугу прикупили,
І вже відкрито всіх... ї..ть,
Щоб ті елегій не творили.
Ну як же можна їм мовчать –
Отим морозам,симоненкам,
Що захищають свій живіт,
Які плюють на нашу Неньку?
Я не виную роботяг,
Які завжди в роботі, в полі,
Так чому ж ви всі сидите
І мовчите, як жопи голі?
Де і коли таке було,
Хіба це вже не диктатура,
Що вже за бакси – все село
Те і гляди - піде під тура?
25.9.2007 р.

ТРОМБОН
Сьогодні в передачі кожній
По всіх каналах тільки й чуть,
Що стали ми уже заможні,
І люди краще вже живуть.
Сьогодні все у нас чудесно,
І депутатам всім ура,
Що кожний з них вже став "законно"
Господарем мого добра.
А Голова, як півень, кривить
Свій писк в оточенні хапуг,
І посміхається, як фюрер,
Ніби і справді нам він друг.
Дивуюсь генію, Морозе,
Й шикарній мудрості твоїй!
Навіть і Цезар не спромігся
Перетворити всіх в повій!
Тобі ж, як бачиш, це вдалося,
Тут ти уже не скажеш – "ні".
Тепер і я переконався,
Як вірно служиш ти мені.
Дивуюсь вашому терпінню,
До вас звертаюсь я, раби!
Невже ми з вами народились
Тягати цим левам торби?
14.7.2007 р.

ЕМІГРАНТ
Я люблю свою державу,
І люблю я свій народ,
Та терпіть не можу тих я,
Що завжди свій кривлять рот.
Хто свою державу рідну
Ставить нижче рангом,
Ніби він в ній народився
Вічним емігрантом.
11.3.2007

ХТО ТВІЙ ТОВАРИШ?
Не можу я на те дивитись,
І слухать більше ту бузу –