Втомлені гори

Як рідну Неньку рідні слуги
Патрошать, ніби Вовк Козу.
А Президент, неначе Котик,
Очі зажмурив й ніби спить,
А ще на площі надривався,
Що буде всіх бандюг судить.
Та як посадить у в’язницю
Свого він кума чи Кучму,
Як вже і сам став олігархом,
І все до лампочки йому?!
І хоч не вірю вже нікому,
Але за нього й ще борюсь,
О, як би я хотів повірить,
Що в цей раз вже не помилюсь!
О, люди-люди, будьте пильні,
Якщо ви вірите кому!
Але якщо йому не вірить,
Тоді, скажіть мені – кому?
Можливо, дуже постарів я,
Але знімать не буду шум,
Та як я можу вірить шефу,
Як знаю, хто у нього кум?
25.9.2007 р.

ЩОБ НЕ ЗГИНАВСЯ
Я чоловік уже старий
Й мені вже слава не потрібна,
Але не можу я з життя
Зникнути просто так – безслідно.
Бо все – чим жив і що писав –
Для вас я, людоньки, старався,
Тому я вас і лінчував,
Як перед паном хтось згинався.
26.9.2007 р.

ЧОМУ ЛЮДИ БІСЯТЬСЯ?
Я не знаю, чому люди бісяться,
Й невдоволені вічно вони,
Коли зорі шепочуться з Місяцем,
І всміхаються людям лани?
Я не знаю, чому люди сваряться?
Може думають – більш проживуть,
А тому так ото і стараються
Вилить всю із душі каламуть.
Може думають дужими сварками
Зможуть ніжність до себе вернуть,
І бренчать цілі дні балалайками –
Поки врешті пенька їм дадуть.
18.4.1968 р.

ПІСКАРИК
Ось іще один піскарик
Виліз з гною, ніби жук,
І почав слова картавить,
Ніби добрий старий друг.
Потім "мило" подивився
Як Батий на Київ-Русь:
–Все зроблю вам, обіцяю,
Тільки виберіть, клянусь!
27.9.2007 р.

РОЗДУМИ НА ДОЗВІЛЛІ
Сиджу із спінінгом над ставом,
Й дивлюсь, як косить Гриць отаву,
І думу думаю із жалем:
– Навіщо армії державам?
І відповів Грицько з городу:
– Щоб захищатись від народу.
12.2.2007 р.

"ГЕНІЇ "
В нас "геніїв" і так хватає,
А про людей ніхто не дбає.
18.4.2004 р.

ФІЛОСОФ І ПОЕТ
Заходжу, ніби в казку, в Гідропарк,
І промені мене цілують мило,
Зі мною давній приятель Ремарк,
Єсенін – мій кумир, моє світило –
Поруч ідуть, жартують, сміючись,
А небо ясне – ясне, даль – безмежна.
– Ну що ж, поет, притих, неначе рись,
Розповідай, як лірику належить,
Чим світ живе, і чим живуть поети,
Що думають філософи нові,
Чи й досі пишуть, як колись, сонети,
Чи ще не зникли в селах журавлі?
Як солов’ї? Колись кишіли ними
Гаї й діброви з краю в край;
По солов’ях Вкраїну впізнавали,
Так що звітуй, та тільки міру май!
Філософ і поет, тут відмагатись марно,
Бо в цих словах – і розум, і душа,
Зникають жайворонки в полі,
Гинуть зайці, орлів нема.
Що й говорить – і солов’їв менш стало,
Жить стало краще, а от люди – злі,
Зате ми на планетах побували,
І є у нас космічні кораблі.
20.6.1978 р.

ФІНІТА ЛЯ КОМЕДІ
Все ніби як було й лишилось,
Але насправді все не так:
Хто був при владі – став багатим,
Хто був їздовим – став батрак.
Колись хоч міг посперечатись,
Сьогодні ж спробуй рот відкрий,
То будеш з себе сам "сміятись"
Так, як під Києвом Батий.
І хоч ти бийся головою,
І хоч кричи ти цілий вік –
Ніхто не піде за тобою,
Бо ти уже не чоловік.
1.5.2006 р.

ОЛІГАРХИ
В нас в пошані олігархи
І злодії всіх мастей,
Хай живе Верховна Рада –
Символ рекету і фей.
14.9.2000 р.

УЗАКОНЕНИЙ ГРАБІЖ
У Грицька відніме гривню,
А в Івана – цілий бакс,
Так ото держава рідна
І грабує разом нас.
8.3.2000 р.

ЗБИВАЮТЬ ГРУШІ
Понапихали лоєм туші
Й весь день збивають членом груші.
Такий у нас патріархат,
І так як слово – так і мат.
2.10.2000 р.

ЩОБ СТАТЬ ПАНОМ
Весь народ пообдирали,
Й олігархами всі стали,
То ж як хочеш паном стать? –
Вчись народ свій обкрадать.
20.3.2000 р.

НА ХАЛЯВУ