Втомлені гори

На моє, як на своє,
А хто ж дав на те їм право
Називать своїм – моє?
20.8.2007 р.

ІДЕ КАПІТАЛІЗМ
В нас по дорозі йде капіталізм
Та бідних він не помічає,
Бо кожен з них, як вовчий хвіст,
Що в ополонці відмерзає.
Бо тягнуть ті в соціалізм,
А капітал це не прощає.
3.10.2007 р.

МОЯ ПОЗИЦІЯ
Мені не було коли думать про себе,
Бо я будував комунізм,
І символів в мене більше, ніж треба,
Які зруйнував комуніст.
І хоч був я маленьким гвинтиком,
Але я завжди боровсь
Проти тих, хто варив ту кашу,
І підмішував в кашу кров.
9.3.2007 р.

НЕ ВІР НІКОМУ
Не злись ніколи в цьому світі,
А краще вічно посміхайсь,
Зривай в садку кохання квіти
І в їхніх посмішках купайсь.
І не хвали нікого в світі
Але нікого і не гудь,
Й про те, що в тебе кращі діти
Аніж у когось, теж забудь.
І будеш ти найкращим в світі,
Й про тебе скажуть: о, мужик!
Бо ще ніколи і нікого
Людей не красив злий язик.
Ми часом всі категоричні
Із діда – прадіда – дідів,
Але усі ми ідентичні –
І в цьому істина віків.
Пригляньтесь ближче до сусідів,
До доньок їх і небожів,
Тільки тупі і непрактичні
Чужих осуджують синів.
А якщо хочеш зле сказати,
Краще вщіпни себе за ніс,
Бо розум злий – він ще нікому
Добра і слави не приніс.
Отож, аби з вас не сміялись,
І вас в житті не мучив гріх,
То ж як судить чужих беретесь –
То придивіться до своїх.
21.9.2007 р.

НІЯК НЕ ПРОСНЕТЬСЯ
Народ і справді дурнуватий,
Бо захищає тих панів,
Що посадили всіх за грати
І всіх лишили без штанів.
А януковичі і гершки –
Одні й ті ж ланцюги ярма,
От тільки жаль, що людям й досі
Ніяк не дійде до ума.
1.9.2007 р.

МІГРЕНЬ
Якщо вам сказать відверто –
Не терплю я жидовні,
Від тих нових "українців"
Тільки й біди всі земні.
Бо хто ж ще, якщо відверто,
Держить впроголодь народ?
Він вам казочку розкаже,
І гони їм пару сот.
Ось, візьміть телепрограми,
Де концерт – там і Абрам,
І хоч тямить примітивно,
Та встигає тут і там.
Якщо кліп який поставить,
Так і знай,що цілий день
Буде йти по всіх каналах,
Наганяючи мігрень.
І якщо вже він вчепився
За канал або за трон,
Чорта з два він інших пустить,
Будь ти хоч Наполеон!
А чому? Хіба не ясно? –
Там де гроші – там – єврей:
Той – банкір, а той – бухгалтер,
Адвокат або старлей.
І виходить, вибачайте,
В нас держава вже жидів,
І до нас перебереться
Скоро весь вже Тель – Авів.
Бо вони вже захопили
Всі у нас грибні місця,
В них вже ринки і заводи,
Нам же – що спаде з кінця.
Всі вони вже – українці,
Всі на "ук" або на "о",
Той – Ткачук, той – Червоненко,
Ну а ми тоді є хто?
В них вже й діти на екранах
Десь з п’яти, семи, восьми,
Ну а ми, хіба дурніші?
То ж чому дрімаєм ми?
28.9.2007 р.

ПРАВИМ ФЛАНГОМ
Плюю на вас я і на ранги
Так само як і ви на нас,
І йду на вас я правим флангом –
За мною, мій робочий клас!
21.7.2007 р.

ТИ – КОМУНІСТ!
Ти – комуніст. Звучить це гордо,
Як Данко в горьківськім вірші.
Але скажи, скажи мені,
Чи люд той по душі тобі?
О, по душі! О, по душі!
Та тільки жаль, що ти до нього –
О, без душі, о, без душі!
5.5.1975 р.

ВЕРХОВНА ЗРАДА
Продала все барахло
Всім буржуям я назло,
Ледь свою прикрила попу –
І гайда мерщій в Європу.
Хай побачать і вони,
Що зробили з нас пани.
Так ото й живуть дівчата…
Хай живе Верховна Зрада!..
Всі такі крутими стали,
Як гієни і шакали,
Що як правду вам сказать –
Нікого і на… послать.
30. 6. 2001 р.

ЩОБ СИЛЬНІШЕ ГОРІЛА
Вогонь в печі горить сильніше,
Як підкидать дрова частіше,
Так і в житті воно, мій друже,
Чим більш цілуєш – люблять дужче.
23.2.1998 р.

ЖИВУ, ЯК МІСЯЦЬ ПІД ГОРОЮ