Втомлені гори

Ніде не знайдете і не старайтесь навіть,
Хіба що десь, в когось, і з-під поли.
Була "Нева", насильно всім давали:
Бери! – не хочу, ще й казали: цить!
А зараз вже й "Супутника" не стало,
Отак з дерма в нас роблять дефіцит.
Гуля над світом мафія насильства,
Чортополох такий – хоч голоси,
А ще говорять, що людина сильна
І створена для щастя і краси.
31.3.1988 р.

ГАНЬБА НАРОДУ
Де ваші води і тихі трави,
Де ваша гідність і ваша слава?
Як же ти терпиш ганьбу, народе,
На що міняєш козацьку вроду?
Бо я вважаю: ганьба народу,
Який не цінить свою свободу!
7.5.2007 р.

ПРО ПОЕТА
Як хочеш ти поетом стать,
То мусиш дві стріли ти мать:
Одною ніжить, чарувать,
Ну а другою – убивать.
В поета, як воно не дивно,
Все, що на серці – на виду,
Тому поети дуже часто
Терплять то радість, то біду.
Поет, це якби індикатор
Той, що фіксує ритм життя,
І в той же час – він як локатор,
Який сприймає почуття.
Поет, немов стенограф віку,
Йому на ранги наплювать,
І хоч порою, мов "з привітом",
Бо не уміє він мовчать.
Але якщо поет він справжній,
То – вічний символ доброти:
Він і підступний, й недоступний,
Такий, як я, такий, як ти.
Він може плакать і сміятись,
І по-дитячому радіть,
Буде на вас, як тигр, кидатись,
І буде лагідним, як кіт.
Поет, що думає, те й мовить,
То з виду, ніби він слабкий,
Зате ніколи він не збреше,
Хоч ти його кілком убий.
4.11.1982 р.

ГЕНИ
Дивлюсь на нашого патрона –
На вигляд, ніби як і я:
І вуха, ноги і розмова,
І навіть кругла голова.
А от коли він став вже шефом,
Ніби його хтось підмінив,
І поміж ним й його думками
Хтось ніби стежку проложив.
Бо тільки й знав одне, що днями
Про код, про рід свій говорив,
І що його створили гени,
І що колись вовків ловив.
А я собі оте все слухав,
І тихо думав про народ:
Лиш варто вибитись в начальство –
Як враз міняється і код.
А щоб не трапилось такого,
От що, мій люде, пам’ятай:
Все те, що сієш і збираєш –
Вовкам ніколи не давай.
Посидить тиждень-два голодна
Та надто вчена голова,
То стануть знов на місце гени
І всі обов’язки й права.
27.1.1989 р.

ОЙ, ПОЇХАВ Я У КИЇВ
Ой, поїхав я у Київ прогулятися,
І об гарних жіночок поштовхатися.
Хочу тими жіночками налюбитися,
І на них, немов на квіти, надивитися.
Стоїть жінка молоденька – груди грають,
Хлопці дивляться й очима – роздягають.
А вона стоїть – сміється – сонцем сяє,
Що вся вулиця на неї поглядає.
Стоять хлопці молоденькі під горою
І сміються навіженні наді мною,
Що стою старий такий я з бородою,
І дівчиною любуюсь молодою.
25.6.1999 р.

ТРІПОТНЯ НА СНІДАНОК
Як гарно в нас і пишуть, і говорять,
Не вірю я в ті завчені слова,
Де правди стільки – як вогню на морі –
Коли надворі дощ, немов з відра.
Не вірю я ні лівим, ані правим,
Тим більше коронованим панам,
Що як царки всі рвуться тільки править,
А що вони, скажіть, зробили нам?
Та ж тріпотня на ранок, на вечерю,
І так щодня, і так – із року в рік;
Всіх заганяють знову нас в печери
Тими АЕС і стоками з їх рік.
Півсвіту вже поранено довічно,
Зруйновано, як Трою в давні дні,
І що магнітні бурі цілорічно
Постійно приписались на землі.
І атомні ніскілечки не страшні,
І браво! – атом, як томатний сік,
От тільки ви працюйте, дорогенькі,
Та менше слухайтесь усяких, там, базік.
25.4.1988 р.

ВІЛЬНА ДЕРЖАВА
От тобі й держава вільна,
От тобі і каша,
В місті ціни європейські
А зарплата – наша.
27.7.1999 р.

ГОЛОВА ІДЕ ПО КОЛУ
Голова іде по колу,
Особливо у садку,
На яку б не глянув, хочу:
І стару, і молоду.
13.8.1999 р.

ХТОСЬ ДО КОГОСЬ ГОРНЕТЬСЯ
В світі нашому завжди
Хтось до когось горнеться:
Кіт до кішки, пес до пса,
Горличка до горлички.
Вишня тягнеться до Сонця,
Циган до циганочки,
Ну а я весь час тягнусь,