Втомлені гори

26.3.2004 р.

КОЛИ РОБИЛИ НА СЕБЕ
Колись робили всі на себе,
А зараз роблять на панів,
Тому сьогодні й янголята
Навіть літають без штанів.
7.2.2002 р.

ЧАЧА
Ми дівчата з України,
Кажуть, що ледачі,
Але хто від нас спроможний
Випить більше чачи?
Кажуть, ніби українки
Надто вже ледачі,
Хай хто більше перепустить...
Та ще й не заплаче?
14.4.2000 р.

ХОЧЕШ В НЕБО ПОДИВИТИСЬ?
Як погляну я на ниву,
Що з вітрами грає,
І невже це все не наше,–
Сам себе питаю?
Якось важко аж повірить,–
Хай мене розтрощать вщент,–
Що оце усе народне
Міг відняти Президент?
І що нафту, газ, вугілля,
Все це він віддав братві,
Ну а нам – щоб ми раділи –
Дав всім ваучер в ті дні.
І ходжу я з папірцем тим,
І не знаю, де приткнуть,
Папірець мільйона вартий,
А мільйона не дають.
Ну не можу в те повірить,
Якщо чесно вам сказать,
Він такий закон придумав,
Щоб у нас без нас віднять.
Може завтра й небо скуплять,
Ті браточки і брати?
Й скажуть:
– Хочеш в небо глянуть?
То, братеня, заплати.
14.4.2003 р.

ГАРАНТ
Сім літ Гарант гастролював,
Поки останній рік настав.
Став із народом загравать,
Навести лад пообіцяв.
А де ж ти був усі ці роки,
Коли в людей тріщали боки,
Як ті стогнали і ревли,
Що їх до нитки роздягли?
21.5.2004 р.

ХОМ'ЯКИ
Ви подивіться на їх писки –
Які всі впевнені в собі,
І спробуй ти йому щось пискни,
То не позаздрю я тобі.
На вигляд кожний, ніби кішка,
Що аж охота пригорнуть,
А от погладьте проти шерсті,
І вас хто-зна чи вже знайдуть.
Така вона – система нова,
Такі вони – нові вожді,
Навіщо ж нам така держава,
Де скрізь при владі шахраї?
А от як з виду подивиться –
Ніби попали в божий рай:
Такі всі милі, делікатні,
Хоч всіх до рани прикладай.
До чого не люблю начальства –
Типа вовків та дмитруків,
Які – чим більше придивляюсь –
Похожі всі на хом'яків.
5.4.2003 р.

НАША НІНКА
Тільки сьогодні наша Нінка
Може гордитись тим, що жінка,
А колись – скажу з журбою –
Це вважалося ганьбою.
6.4.1999 р.

САМ НА СЕБЕ НАДІЙСЬ
Сам на себе надійсь і людей не вини
Що вони тільки й мріють про себе,
Бо настали такі в нас сьогодні часи,
Що нікому вже вірить не треба.
І усе через тих знахабнілих панів,
Що усе підім’яли під себе,
І лютують ще більше від того, що в нас
Не змогли відібрати ще й небо.
Я дивлюсь з гіркотою на те,
Як бандити вривали ті жили,
Але де ж ви були всі тоді, мужики,
Як бандити ламали й трощили?
Як оті недолюдки – картаві пани –
Що над нами біду цю чинили,
Де ж тоді ми були, мужики,
Що до цього ми їх допустили?
От і маємо те, що маємо:
Не сміємось уже й не співаємо,
А хіба стало менше смішного,
Чи нема вже сміятися з кого?
На людей сподівайсь, але сам не дрімай –
Як нам мудрість народна глаголить,
Бо вже тих у верхах, що схопили пиріг,
Не зупинять ні ріки, ні гори.
Сам на себе надійсь і людей не вини,
Що вони тільки й мріють про себе,
Бо настали такі вже сьогодні часи,
Що нікому вже вірить не треба.
30.8.2001 р.

ВОВЧА ЗГРАЯ
Світ такий настав, що люди
Стали м’ять друг-другу груди,
Вже і той, хто совість мав,
Теж її комусь продав.
Тягне кожний, хто що може,
Бо ніхто вже не поможе,
І, виходить, світ вже, Рая,
Став неначе вовча зграя.
10.2.2001 р.

ДОЖИЛИСЬ
І Лігачова, і Горбачова пора гонить,
Поки не встигли ще державу розвалить,
Бо так звана перестройка не для нас,
Хоч хотілось, щоб це сталось в добрий час.
То один збирав машини й ордени,
Ну а цей пішов ще далі – по чини,
Ну а ти, дурний Іване, як тягав так і тягни,
Тільки вже якщо ти тягнеш –
Не кривись, і не стогни.
П’ятий рік вже обіцянки,
П’ятий рік вже тріпотня,
Ой, як всі її наїлись: я і вся моя сім’я.
То казали, комуністи є вершина всіх висот,