Втомлені гори

Тільки разом з батечком матері старіти.
1.4.1971 р.

МОЄ ЖИТТЯ
Пройшли роки. Куди? – не знаю.
Ніби туман, як і весна,
І вже до них жалю немає,
Бо що жаліть – чого нема?
Мені минулого не шкода,
Я не сидів і не дрімав,
Бо жив для рідного народу –
Писав, творив і будував.
І дай Бог всім людям у світі
Прожить життя, як я прожив,
То світ давно б весь був у цвіті
І кожен честю б дорожив.
Мені не жаль літ, що промчались,
А жаль, що все не встиг зробить,
Але як Бог проявить милість –
Ще зможу людям послужить.
18.10.1986 р.

ПОКИ ГРАЮТЬ РОСИ
Я впевнений, що прийде час,
Коли набриднуть автомати,
І всім захочеться тепла,
Яким колись нас гріла мати.
Людям захочеться розваг,
А не сидіти десь в окопах,
Кохану ніжно обнімать,
А не царю-садисту "хлопать".
Людям захочеться вина,
Десь прилягти на сінокосі
Й дивитись, як іде весна
І розкидає в лузі роси.
Тоді й згадаєте мій вірш,
Який про зорі і зітхання,
І чи щось краще в світі є
Від Сонця, жінки і кохання!
12.10.1986 р.

БУДЬ МУЖИКОМ!
Я за те, щоб не грубили,
Та одне тобі скажу:
Хочеш, щоб жінки любили –
Не жалій свою й чужу...
Буде корчитись, кривитись,
Буде битись і стогнать,
Та як будеш, як годиться,
Буде плакать й... цілувать.
5.7.1986 р.

НАТО
Що мені втрачать, як в мене
Ні кола, ні двору.
Тільки й знаю, що тягати
То згори, то вгору.
Що ми знаємо про "НАТО"
І про їхню рубку?
Зараз дмем, потім ще більше
Будем дуть в їх дудку.
Наше панство стільки всього
Вже награбувало,
Що тепер їм треба Нато,
Щоб їх захищало.
Хай я стільки награбую,
Як мій шеф з Кіндратом,
Може й я тоді попруся
Як вони, у "НАТО".
30.11.2002 р.

ОБІЙМИ МЕНЕ, КОХАНИЙ
Влий тепла, коханий, в мене,
Пригорнись і обійми,
Адже в цім раю сьогодні
Тільки небо, тільки ми.
Тільки жайвори веселі
Шлють пісні нам з далини,
Обійми мене, коханий,
І до себе пригорни.
18.8.1998 р

ЛОПУХИ
Я хотів би піднять келих
За Вкраїну-Неньку,
Щоб до нас з Європи бігли
І старі й маленькі.
Село наше Ковганівку
Стали звати Лопухівка,
Бо куди ти не піди,
Скрізь у полі – лопухи.
Навіть бджоли, як й народи,
Жить не можуть без роботи,
Бо як в них нема роботи
Жалять всіх, хто йде навпроти.
16.5.2002 р.

ЛЮДИНА СЛОВА
Я будівельник і пишу, як вмію
Про свої бажання, про народні мрії,
У житті не був я прихвостнем від роду,
І служив я вірно рідному народу.
Мною верховодили тільки честь й порядність,
І завжди нестримана до роботи жадність.
Не любив чванливих та іще багатих,
Бо душа в людей цих, як в чортів рогатих.
Був я безпощадним до людей, до друзів,
Що перед начальством повзали на пузі.
Я людина честі і людина слова,
А тому й коротка з дурнями розмова.
12.6.2002 р.

ВАГОМА ПРИЧИНА. .
– Ти чому до депутата
Так прилипла, мов до тата?
– Бо у цього депутата
Гроші є, машина й хата,–
Так сказала Олі Ната.
22.3.2002 р.

ВІН НЕ ЦАР
Він не цар, та він все може –
І карать, і гвалтувать.
Й головне, що цьому поцу
Ти не можеш відказать.
В нього власна охорона,
Меч, караючий рабів,
І хоч він не Йосип Сталін,
Та страшніший від звірів.
11.4.2002 р.

МОЛОДЧИНА ІВАНОВ
Молодчина Іванов,
Слухаєш і хочеться,
А як в Раду попаде –
Ніби з ним щось робиться.
Як промовець обіцяє
Все, що людям хочеться,
Так і знай, що він у Раду,
У Парламент проситься.
Ладні хлопці навіть з чортом
Підписать обітницю,
Аби тільки могли вірить
В їхню нісенітницю.
Як на Площі мітингує –
Все що хочеш, те й почуєш,
Стільки вам наобіцяє,
Що й куди дівать – не знаєш.
А як дійде до корита –
Забуває все Микита.

ЯК ГОВОРИТЬ ДЕПУТАТ
Як говорить депутат,
Так аж рот роззявиш, брат,