Втомлені гори

Й летіли далі. А куди?
Невже туди, де більша хата,
Де красувались "Жигулі",
Бо мій маленький "Горбоконик,"
Певно відлякував її.
Від того часу – зливи й зливи,
Від того часу йдуть дощі,
І тільки плачуть мокрі сливи,
Як струни ніжної душі.
Я так хотів, щоб ти лишилась,
І перестали вже дощі,
І більш не плакала гітара
В моїй закоханій душі.
8.6.2002 р.

І ЗНОВУ ОСІНЬ
І знову осінь. Й знову в лісі
Горять осінні багаття.
Й берізки, мов дівчатка голі,
Хлопців заводять в забуття.
Сонце їх пестить і цілує,
І обнімає цілі дні.
О, як же хочеться порою
Бути берізкою мені.
Щоб і мене так хтось поніжив,
Або хоча б поговрив,
Бо ось прийшов вже грудень місяць,
А я ще ніби і не жив.
Не жив, не ніжив, не сміявся,
Все працював та будував,
І що на старість пристарався –
Кучма і те останнє вкрав.
14.11.2002 р.

ТВОРЦЯМ КУЧМОВОЗА
Ті, хто повірив у вождів,
Й не знав нічого, окрім воза,
Похожі стали на бомжів,
Стали творцями кучмовоза.
17.10.2002 р.

ПЕТРО І ГРИЦЬКО
– Про яку мораль ти мовиш?–
Грицю голосно Петро,–
Як начальник в рік вже вп’яте
Поміняв своє авто.
14.11.2002 р.

БУЛА КОЛИСЬ ДЕРЖАВА
З кожним днем живем все краще,
Веселіше з кожним днем.
В нас колись була держава,
Зараз Кучма із Плющем.
17.11.2002 р.

ПОЕТ ТИМОХА
Цей поет, – скажу про нього,–
Був таланту "видатного".
І за те йому всі лаври,
Що не цапав олігархів.
Як напише вірш Тимоха,
То трясе тебе усього.
Будеш рік в вірші копаться,
Щоб до істини добраться.
А як стане говорить,
То не зможеш зупинить.
Буде бігать він по хаті
Й слова вам не дасть сказати,
Хоч поезія у нього –
Ні про що і ні про кого.
Всі дивились і мовчали,
Мов в штани понакладали,
Та зате сам Президент
За ніщо – йому презент,
Та ще й орден йому дав,
Щоб і далі так писав.
4.12.2002 р.

ІЛЮЗІОНІСТИ
Колись я вірив і гордився,
Що мчав галопом в комунізм,
І соромно, що помилився,
Що був такий ілюзіоніст.
Та хрін за редьку не солодший,
І я такий був не один,
Та тільки жаль, таким же дурнем
У мене став – і внук, і син.
7.2.2002 р.

ДЕПРЕСІЯ
Як перестав горілку пить –
Така депресія настала,
Що ніби хтось кілком огріб,
Щоб клепки знов на місце стали.
3.4.2003 р.

ЩОБ ІЩЕ ЩОСЬ ВКРАСТИ?
Шеф вже стільки нахватався,
Що не може навіть встать,
І однако зором водить,
Щоб іще щось з когось знять.
А у мене, і в родини
Ні двора, ні хати,
То хіба він більш працює –
Сатана проклятий?
14.11.2002 р.

СОБАЧА ЗЛІСТЬ
Якщо ти можеш бить пляшки,
Плювать на зорі і на небо –
Вважай, козаче, що життя
Давно закінчилось для тебе.
Звідки така собача злість,
Що всіх, щоб міг, то перегриз би?
А щоб тебе хто взяв за хвіст
І як кота по писку тицькнув?
Що ви, хлопці, не кажіть,
Як не ніжтесь нею,
Та якщо вона свиня –
Й лишиться свинею.
27.6.2002 р.

НЕ БУВ Я ПАНОМ
Не був я паном і не буду,
Але й не буду батраком.
Страх не люблю, як плачуть люди,
Як їх стьобають батогом.
15.6.2002 р.

ГЕНІЙ
Все-таки наш Кучма геній.
Де ще в світі стільки геїв?
6.6.2002 р.

ЯКЩО ВІН ГЕНІЙ
Він не з бронзи і не з сталі,
Але він – товариш Сталін.
21.8.2002 р.

ЩОБ МІЙ НАРОД НЕ ПЛАЗУВАВ
Що б мій народ не плазував
Та менше слугам довіряв,
То певен – наша б Україна
Давно б забула про руїни.
Й не вчили б ми своїх синів,
Щоб буть придатками панів.
Ми б в цьому світі раювали,
А не Госпіднього чекали.
Отак ми,братці, живемо,
Тоді чого ми всі ждемо?
На смітниках шукаєм вдачу,
Ми ж не коти, не пси бродячі.
Плазуємо перед панами,
Щоб ті нам кісточку подали.
Та що б козацький мій народ