Не зажимав в тисках свій рот,Та весь до жодного проснувся,То певен я, що й світ здригнувся б.25.12.1997 р. КОЛИ ПРИХОДИТЬ НІЧТак як ніч приходить – з небаЗорі визирають,То дівчата, як русалки,Женихів чекають.Обнімають і голублятьДо самого ранку,І як рибку хлопців ловлятьНа свою приманку.Знають же ж, що хлопцям треба,Ті стрункі чаклунки,А тому і ловлять хлопцівВсіх на поцілунки.25.12.1997 р. ЧАРІВНА, ЯК СВІТХто так навчив тебе сміятись?Хто так навчив тебе кохать?А дівка з поля:–Вчила мати,Щоб всіх могла я чарувать.1.1.1990 р. НА БУДМАЙДАНЧИКУЗакричав на мене майстер,Силючи дрімоту:– Ти чому по-міністерськиХодиш на роботу?– Бачиш, майстре,– відповів я,–Я б прийшов раніше,Якби ти матеріалиДоставляв справніше.А привозиш по обіду,То ж – Господь з тобою,Щоб від ранку за тобоюБігав я з трубою.Дисципліна, дисципліна!Як звучить красиво,От, якби ж начальство нашеТеж її любило!Я ж людина на будовіВже давно не нова,І дивлюсь не із ВенериНа перебудову.І підряднників, вважаю,Підганять не варто,Дайте їм матеріалиЙ хоч у Крим валяйте.10.1.1976 р. НАРОД МОВЧИТЬНарод мій стогне і мовчить:Невже це рок, а може – мить?5.12.2000 р. ПЕРЕБУДОВАДо начальника вбіг майстерІ кричить:– Ой, виручайте!Як наряди закривать?Бригадири всі кричать!– Хай кричать, а ти – мовчи,Ну невже ж тебе тре’ вчить?Більше їм ти посміхайся,А от в руки не давайся.Корч із себе дурачка,Бач, робота в нас така.Анекдот їм розкажи,І ніколи не кричи.Бо ж на те й перебудова,Щоб була свобода слова,А підуть – роби своє:Крик, бач, честі не дає.5.1.1976 р. СПРАВЖНІЙ КОМУНІСТ– Як взнать,– Грицько питає,Почухавши свій ніс,–Шеф наший безпартійнийЧи справжній комуніст?– Ось всі запам’ятайте,–Спокійно мовив Ліст,–Як пє горілку шклянкамиІ суне скрізь свій ніс,І каже, що все знає,І любить танець "твіст",То вас я запевняю,Він – справжній комуніст.– А звідки ти це знаєш?–Спитав той в пісняра.– Дружинонька у менеТочнісінько така.17.11.1990 р. В КОГО ТАКЕ ВРОДИЛОСЬ? Спочатку Гриць в бабусі брав,А потім у матусі,Потім у всіх вже, хто давав,В дідуся і татуся.А коли став він підростать,Став в менших вимагати,І ви попробуйте йому,Як просить, та не дати.А потім в школу він пішов,І там йому давали:Хто п’ять копійок, а хто руб,Хто бублик, хто рогалик.Вступив наш Грицик в інститут,І там його боялись,Тому й давали, хто що міг,Щоб Грицик не штовхались...І так він звик до теї гри,Добрався й до начальстваЧекав, підлеглі щоб дали,Хіба ж то не нахальство?А вдома батько дивувавсь:– Скільки не дай, як в бодню?І хто його таким зробив?І тут же сунув сотню.А ще десь через місяць-дваВже хлопця й посадили...А батько, мати і дідусь:– В кого ж воно вродилось?1.1.1989 р. З МЕТОЮ ЕКОНОМІЇУ ЦК рапортували:– Справи в нас завидні –Ранше місяць лікували,А зараз – за три дні.– І чому так інтенсивно?–Запитали Голову– А ми трьом відтяли руки,А одному – голову.19.1.1976 р. ПРО ВІЧНІСТЬ І ПРАЦЮСкоро вже курантиНам проб’ють за північ.Чую: крок за кроком –Як летять літа.Як над нами, брате,Запанує Вічність,І погасне світлоГолубого дня.Ні! Я не боюсяСвіт цей залишати,Хоч душі й не байдуже,Де і з ким їй буть.Тільки було б Сонце,Був би мир та праця,Ну а хліб й до хлібаЗможу роздобуть.Й хоч куди – не знаю –Я з Землі полину,Й хоч куди – не відаю –Я з Землі піду.