Та, проте, я вірю,Що людина вічна,А тому і впевнений,Що і не помру.Знаю, що до менеПрийде новий ранок,Зійде нове Сонечко,Прийде Новий Світ.Але як же зможу яЖити без роботи,Як для мене праця,Як для бджілки цвіт.8.12.2001 р. ПЕРЕСТАРАВСЯСтав ударником Бугай –Збільшилась зарплата.– Де ж телятка, о гай-гай?Що? Одні козлята?11.12.1976 р. СТРАШНИЙ СОНПеред очима все пливе,Земля з-під ніг кудись зникає,Певно, то смерть моя ідеЙ кілком ще здалека киває.Пірнув під ковдру я й лежуА раптом та і не помітить,А сам від страху весь тремчу,Бо не поможуть – знаю – діти.Думав її перехитрить!Й тут сниться сон, що я спіткнувся,І все-таки перехитрив,Бо в ту ж хвилину я проснувся.Стою й тремчу, мов впав в барліг.Добре, що встиг за двері взяться,А тут і жінка на поріг:– Коли ж ти встиг так нализаться?15.6.2001 р. ЯК ХОЧЕШ МАТИ КОРОВАЙЖінок негарних не буває,Й хоч кожна має таїну,Та хто секрет їх розгадає –Той буде мати не одну.Тому не спи і не затримуйсь,І ребус сам свій розгадай,Та тільки довго не роздумуй,Як хочеш мати коровай,Бо розхватають – так і знай.8.2.1998 р. ЯКЩО БУДЕШ КРАСТИЯкщо когось ти обкрадеш –Те саме завтра й сам знайдеш.27.1.2003 рЯКЩО ДУША І СПРАВДІ ВІЧНАЧерез многі рокиЗ іншого життя,Я прийти хотів биДо свого житла.І зустріти маму,Їй сказать:– "Привіт",Як жила без менеТак багато літ?І піти під яблунькуТу, що сам садив,І зайти в будинокТой, що сам зробив.І спитать в нащадків:– Як ся живемо?Чим мене порадуєБатьківське село?Глянути на поле,На сосновий бір,Той, що ми садилиУ підніжжя гір.І почути ранкомВіволгу в садку,Й як гудуть веселіБджоли на кутку.Чи живе ще й досіЗайчик-русачок,Що завжди дражнився:– Дожени, Вальок.Ну а потім сістиНа порозі хати,І додому з КосмосуБратиків чекати.25.6.2001 р. ЩО ЛЕГКО ДАЄТЬСЯВсе, що дається легко в руки,То все до швидкої розлуки.27.1.2003 р. САМОКРИТИЧНІ– Якщо хочеш спать? – лежи,–Каже мужу жінка,–Виклич лікаря й скажи,Що болить печінка.– Всі тягнуть і ти тягни,–Каже Таня Вані,Шеф... – Параску, тітка – хнуА ти – лікарняні.7.12.1976 р. СКЛЕРОЗ– Що таке склероз, мій друже,І в кого буває?– Це як хтось щось обіцяє –Й тут же забуває.А найбільше в нас склерозомВиконроб страждає,Особливо, як нарядиМайстрам закриває.30.1.1976 р. СКЛЕРОЗ – 2– Що таке склероз, мій друже,І в кого буває? –Якось йдучи через полеГриць в Петра питає.– Як тобі сказати, Грицю, –Той відповідає, –Це як прийдеш ти до жінки,А чого? Не знаєш...30.1.1976 р. ДЕ МОЇ СІМНАДЦЯТЬ ЛІТ? Така природа: поле, цвіт!О, де мої сімнадцять літ?18.4.2004 р. ПРО РОБОЧУ СУБОТУ І БЕЗОПЛАТНУ РОБОТУДо робочого підходитьВиконроб і каже:– Оце, любий, як за тижденьВсі дірки замажеш,Значить матимеш на деньПо червінцю, друже,Попрацюй у вихідні,Прошу тебе дуже...Ти ж бо знаєш, що то будеВ тресті на парткомі,Як не дай Бог не здамоЦей об’ект вагомий.– Добре! – каже робітник,–Вийду і в суботу,І у власні вихідніВиконав роботу.Виконроб цвіте, росте,За роботу радий…А прийшов час закриватьМайстрові наряди –Виконроб стоїть, сопе,І закрив – п’ятірку,Ніби й справді майстер тойПропустив десь дірку.Майстром гнів оволодів,Кинув він роботу:– Що ж тоді я заробивЗа оту суботу?Що ж скажу дружині я,Що скажу я діткам?А я ж з ними обіцявВ Крим поїхать влітку.