Втомлені гори

Як мучить вас голодомор,
І в тій державі, де живеш ти,
Куди не кинься – скрізь терор.
23.7.1999 р.

О, ЯНГЕЛ МІЙ
О, Янгел мій, Моя Принцеса,
До тебе хочу притулиться,
І в промені твого кохання –
Тобою ніжитись й гордиться.
Бо гори ці й дрімучий ліс,
Ну що вони без тебе варті?
І листя з біленьких беріз,
І дуб, який стоїть на варті?
12.8.1999 р.

САМІ ВИНУВАТІ
Не жаль, що роки пролетіли,
А жаль, що світ наш не змінивсь,
І так як був він живодером,
Так і по цей день він лишивсь.
І хоч у Космос ми злітали,
І хтось на комусь одруживсь,
Бога ж, на жаль, не розбудили,
Щоб він за бідних заступивсь.
Тому не плачу й не радію,
Дивлюсь на все спокійно я,
А що в Комуну я не вірю,
В тому заслуга не моя.
23.7.1999 р.

ЛАВКА КВІТІВ
Люблю осінню прохолоду,
Що освіжає розум мій,
І всі думки мої фільтрує
Гарячим вогнищем подій.
А в полі, як у лавці квітів,
Куди не глянеш – Божий рай!
І все ж сумую я за літом,
Як і за мною певно гай.
20.8.1999 р.

ТВОЇ ОЧІ, ЯК ВОГНИКИ
Твої очі, як вогники з ніжності,
А коли я дивлюсь на твій рот,
Так і хочеться врізать по вічності,
Щоб скоріше відкрила свій грот.
Цілувати твоє повнолуння,
І твій звабливий вічно живіт,
Як же хочеться ніжності, люди,
Коли ми починаєм старіть.
7.9.1998 р.

ДЕРМО І ТРОН
Пора пройшла надій, розваг,
І залишились тільки муки,
Бо як дермо зійде на трон
То повикручує всім руки.
Нехай не думають пани,
Що всі на світі барани,
Бо Бог все бачить і фіксує,
Як пан над бідними кепкує.
2.9.1998 р.

ЩО ТО ЗА ПТАХ?
Що то за птах, якщо без крил,
Що за гроза, якщо без грому,
І що за дівка то, скажіть,
Якщо не треба вже нікому?
Що то, скажіть, за соловей,
Якщо співати він не вміє,
Що то, скажіть, за чоловік,
Як вгледить жінку й не радіє?
Що то за жінка, ви скажіть,
В якої розуму немає,
Й не дасть вам хоч ви як просіть,
Поки у мамки не спитає.
15.9.1998 р.

У КОЖНОГО СВОЯ ДОРОГА
Для кожної істоти на землі
Є хліб і сіль, мороз і спека,
Надто сумні й веселі дні,
Свій журавель, чи свій лелека.
Своя кохана, свій бойфренд,
Своя стежинка, чи дорога,
Бо землю створено, як стенд,
Де подарунки всім від Бога.
17.8.1998 р.

В ТРАМВАЇ
У трамваї їдуть люди
Іззовні – гамлети,
Про порядність щось гутарять
Та про оперети.
А в цей час зайшов п’яничка
Й став до всіх чіпляться,
Й зупинить бояться хама,
Бо культурні, бачте.
П’яний бачить, всі "культурні",
Та більш нахабніє,
Ось уже й стару бабусю
Благим матом "гріє".
Мовчать "мудрі та культурні" –
То ж не їхня мати,
І не кліпнуть, вражі діти,
Хоч тікай із хати!
Ну а п’яний відчув волю –
Що його бояться,
І уже до тих "культурних"
Став він добираться.
Чим би скінчилась поїздка?–
Важко передбачить,
Щоб в трамваї не з’явився –
Хлопець бородатий.
Подививсь навколо сухо,
Хлопця взяв за груди,
Та як вліпить тому в вухо
Й до присутніх:
– Люди!
Я б і вам вліпив так само,
Як і цьому мужу,
Бо хіба людина чесна
Може буть байдужа?
23.5.1976 р.

ПРЕЗИДЕНТ
Він все, що міг, в народа вкрав –
Тому і Президентом став.
14.10.2000 р.

ПРЕМІЇ
Робітник у виконроба
На зборах питає:
– Чом це я тружусь, як робот,
А премій не маю?
– Інші також не гуляють,–
Той почав повчати,–
Будеш менше виступати!–
Більше будеш мати.
– Я жалітися піду
В Ради і Профради!
– Був такий... Ходив колись...
Сам тепер не радий.
29.4.1976 р.

БРИДКА ПОТВОРА
Я дививсь на тих всесильних
І кипів від злості!
Скільки раз мені хотілось
Перем’ять їм кості.
Але спробуй зачепити
Ту бридку породу,
Як поставлять вас до стінки,
Як "врага народу".