Втомлені гори

Як хочеш, щоб збулось.
3.2.1999 р.

ДЕПУТАТ
Він доступний, як повія,
І слизький, немов слимак,
Від якого стервом віє;
І на вигадки мастак.
Їх зненацька не застанеш,
Пальця в рот їм не клади,
Бо відкусить того пальця –
Аж до самої... туди.
Їх зненацька не застанеш,
В них язик, як помело,
І обкрутить вас усіх він,
Не зарадить і село.
6.9.1998 р.

МОЯ ДУША
Моя душа, немов веселка,
А працьовита, як бджола,
І хоч ще поки не поет я,
Але здається – вже пора.
21.10.1998 р.

РЕКОРДСМЕН
В нас повії владу учать,
Як потрібно всім давать:
В яку дирку й скільки зразу
Можна їм сосисок пхать.
Ну а "Факти", чи не бридко?–
Переплюнули вже всіх:
Хто кого і скільки трахнув,
Й скільки зразу було їх?
Вже жінки, мов сучки стали,
Як же не любити їх?
В кого більший, в кого менший –
Всі все знають і про всіх.
Та, мабуть, усі рекорди
В нас побив би наш ЦК,
Аби виставили хрена
На Вкраїні Кравчука.
От до чого довели нас,
Дякувать прагматику,
Що люба за бакси гола
Пройде й по Хрещатику.
Що воно за світ віднині?
Маєш гроші, значить – пан,
А не маєш – будь хоч геній,
Сядь і соплі жуй, баран.
2.9.1998 р.

ОЦЕ ТАК ЕКОНОМІЯ!
– Вип’єм, хлопці, за начальство,–
Мовив злодій Сава, –
Що ми маємо горілку,
Й до горілки сало.
– А чому б пак за начальство? –
Ті заверещали...
– А тому, що копу світло
Вимкнуть наказало.
Бо якби горіли лампи,–
Буркнув той Григору,–
Як би ми тоді залізли
З вами у комору?
11.12.1988 р.

ТАКІ ПОРЯДКИ
Робітник у виконроба
Розчину прохає,
Треба десь йому з відро –
Ванна протікає.
– Ні не можу! – хоч убий,
Хтось побачить – клямка! –
Мовив тому виконроб
І губами плямка.
– Як не можна? – робітник
Аж скипів від гніву,–
Жартувати ти жартуй,
Тільки май же міру!
Та у вас же кожен день
Пропадають гори,–
Виконробу робітник
Сипонув докори.
– Так – то так воно, браток,
Тільки, що ти вдієш?
В нас хай краще пропаде –
А давать не смієш.
23.11.1976 р.

БРАК
Чому люди в нас робочі
Так часто бідують?
Бо як якісно щось зроблять –
Річ ту експортують.
А тому, що брак гоню я –
Вибачайте, друзі –
Бо ото тільки і всього
Лишиться в Союзі.
17.11.1976 р.

КРАСИВИЙ ЧОРТИК...
Там, де явір із вербою біля річки шелестів,
То знущався наді мною білий чортик, як хотів,
Ну а я, пробачте, дурню, цілий вечір ще й радів,
Що красивого, нарешті, в полі чортика зустрів.
7.6.1999 р.

ТИМ, ЩО НА ОЛІМПІ
Я в тонкощах політиків не знаюсь,
Й мені на те усе начхать,
Мені дай хліба і видовищ
І щоб було кого кохать.
Робітникові трон не треба,
Його не вабить і портфель,
Йому дай кельму і лопату
І він – як справжній Рафаель.
Йому потрібна воля, праця,
Колиска, жінка і дитя,
Бо в них своє він бачить щастя,
Бо вдача вже його така.
І не повірю я ніколи,
Що є країна... Де шукать,
Що хочеться робітникові
Десь з-за бандитів помирать?
Ті, хто на троні – всі бандити
І це усі повинні знать,
Тому ото вас і питаю:
–Скажіть, за кого воювать?
Невже оті, що там, на троні,
Там є хоча б один святий?
Їм всім давай якбільше крові!
Бо він, як бачте, не простий
Війна політикам потрібна,
Щоб нас в покорі всіх тримать,
І шельмувать не заважали
І нами нас же і лякать.
Бо якщо сам ти вб’єш бандита,
То ти – ізгой,
А як з наказу Президента,
То ти – Герой.
І не повірю я ніколи,
Що люди хочуть убивать,
Це не під стать робітникові –
І це усі повинні знать!
30.3.1978 р.

В ПРОЦЕДУРНІЙ
Шепотілись хворі жваво
Там, де процедури,
Мов, сьогодні на обід
Будуть хворим кури.
Хтось із гурту засміявся
Скільки мав він сили:
– Їх ще з ночі між собою
Сестри поділили.
Хтось горланить: