Втомлені гори

Ніколи щоб не гасли,
Під шум цикад
І блиск твоїх очей.
З тобою хочу буть
І слухать голос неба
З твоїх грудей
І шепотіть:
– Люблю!
О, як мені
Набридли транспаранти,
І крики
Помираючих в гаю.
Я хочу пить любов
З очей твоїх блакитних,
А ти весь час:
– Я хочу відпочить,
А вже до нас
Повзе по скронях старість,
Коли ж, скажи,
Ми будемо вже жить?
О, як мені
Набридли транспаранти,
Щось на зразок:
– "Дайош Отчізнє БАМ!"
А завтра
Ненажерливі куранти
Вже новий план
Напишуть дурням-нам.
15.1.1989 р.

НА ХРЕЩАТИКУ
У Чорнобилі біда,
На Хрещатику – ура!
Та кому ж кричить – ура!
Ця доросла дітвора?
1.5.1989 р.

БАТЬКІВ ЗАПОВІТ
Мені завжди чомусь здавалось –
То Бог зі мною гомонить,
Коли гуде ночами поле,
І вітер струнами бренить.
Як підступає з поля казка –
Зірки притомлені мовчать,
Бо хочуть всі, немов підслухать,
Про що ж ми будем розмовлять.
І Місяць в полі, як найстарший,
Поглянув десь з-за хмар на світ,
І, ніби мій старенький батько,
Всім побажав щасливих літ.
Згадав про батька і заплакав:
Життя було на волоску,
А він іще про бджілок думав
І посміхавсь до них в садку.
Й весь час прохав мене:
– Синочку!
Мій час пройшов, а ти живи,
Та про комах цих надзвичайних
Прошу тебе, ти напиши.
Комаха ця – свята від роду,
І людям створена служить,
Сам Бог її створив для того,
Щоб вчились ми, як треба жить.
Так, так! Я, друзі, не обмовивсь,
Що тут багато говорить?
І ще щоб нас вона навчила,
Як треба край свій боронить.
23.6.1989 р.

ЗАКОН І БЕЗЗАКОННЯ
Для селян і для робочих –
В них свої закони, хлопці.
Жаль, що в цю статтю не входять
Ті, хто ці закони творять.
Бо щоб бідні люди знали,
Що там твориться в Кремлі –
То давно б його рознесли,
Щоб не мучив він землі.
7.7.1989 р.

ЛЕТЯТЬ ЖУРАВЛІ
Летять журавлі над полями,
Торкаючись крилами зір,
Все ж зорі лишаються з нами –
А птахи летять в бездну гір.
Журливо на серці і млісно,
І хочеться вслід закричать:
Невже на Вкраїні вам тісно
І простору мало співать?
І білі журавки по зову
Курликнули нам за Десну:
– Ми летимо, щоб вам знову
На крилах принести весну.
17.11.1978 р.

МАТИ – МАЧУХА
Хто, скажи, в любов твою повірить,
І в люб’язний материнський світ,
Як діток своїх ти обкрадала,
Скільки я тебе вже знаю літ?
І від них завжди ховала правду:
Там не стань, а з тим не говори,
І по тюрмах їх селила справно,
Щоб жили, як їм накажеш ти.
Та зате всіх інших ти любила
І для них готовила обід,
А своїх світ за очі гонила,
Щоб вони забули про свій рід.
Я ж від них парканів не мурую
Й від чужих також не горожусь,
Бо їх болі як свої я чую
Й ними я гордився і горжусь.
Бо їх вчу я Неньку захищати,
А не всім служити, як верблюд
За гнилі консерви й шоколади –
Що із звалищ дурневі дадуть.
А тому і вчу, щоб знали мову,
Щоб своїх любили солов’їв,
І щоб посміхались нам діброви,
Так як Сонце в полі до гаїв.
2.9.1989 р.

ПОСМІХАЙСЯ І РАДІЙ!
Вийшов з дому, а назустріч
Йде сусідонька сумна,
Й так на мене жалюгідно
Подивилася вона,
Що не зміг пройти я мовчки
І сказав сусідці тій:
– Хочеш жить красиво й довго –
Посміхайся і радій.
– Як же можу я радіти, –
Та мені відповіла,–
Як у мене босі діти,
А на дворіі вже зима?
24.6.1989 р.

ТРУДОВИКИ
Колись від старості вмирали,
А зараз кажуть – від нудьги,
Бо хлопці навіть не дивились,
Кого вони у дім тягли.
Їм би ще жити й плуг тягати,
І це сьогодні знають – факт:
В одного сифиліс від праці,
В Петра від "трипера" – інфаркт.
Видно, немало потрудились
Ті славнозвісні бугаї,
Які на всіх підряд стрибали,
Коли шепталися гаї.
Видно, немало ті "трудились"
І повторяли знов і знов,