Втомлені гори

Я сьогодні проти вас ополчивсь,
І щасливий тим, що жив Тарас.
Що б ми знали про поля, про землю,
Якби тільки друкували вас.
І не вам, у кого білі руки,
Хто боїться пилу й саранчі
Говорить про хліборобські муки,
Краще пий, поете, і мовчи.
Тільки знай, що хліб – то скарб безцінний,
Мало там романтики, прости.
То безсонні ночі хліборобські
Стеблами у полі проросли.
26.5.1976 р.

НЕ ПНИСЬ
Коли несеш свій хрест – не пнись,
Однаково прийдеш кудись.
25.5.2003 р.

ОЛІГАРХИ І СМІТТЯ
В нас сміються з німців,
І сміються з турків,
Ніби ті дурненькі,
Ну а ми святі,
Але де знайдете
Ви ще більших дурнів,
Ніж у нас, пробачте,
На моїй землі?
Де, скажіть, знайдете
Хоч в одній державі
Пластикові пляшки
Чи якісь кульки?
А у нас всі ріки
Ними перекриті,
Що і не проїхать
Вже і не пройти.
А у нас, де глянеш,
Так як гай – так смітник,
Вить охота вовком –
Свинство, де не глянь.
Ну а олігархам –
Їм на все начхати,
Так ото й судіть ви,
Хто ж насправді дрянь.
1.7.2009 р.

СУСІДУ
Я думав, що ти просто дурень,
А ти до всього ще й нудний,
Видно, в дитинстві падав з печі,
І те, чим мислять, – все відбив.
Видно, тебе добру не вчили,
А тільки стукать й ображать,
А нас учили стукачів всіх,
Немов паскудників, вбивать.
Ти ніби та базарна баба,
Яку і хлібом не годуй,
Їй дай лише когось обмазать,
Поки їй в рот не всунеш... буй.
1.7.2009 р.

ПОБАЗАРУВАВ
Якось я поїхав в Київ
Побазарувать,
А людей у місті стільки –
Не проїхать, ані стать.
Як поглянув, що почому,
На той світ,
Хочте вірте чи не вірте –
Я схопився за живіт.
Закружилось в голові вже
Від тих цін,
От що робить Президент наш
І кабмін.
А верстат штампує гроші –
Живодер,
Бо вже гроші ті дешевші
Від шпалер.
Всі стояли розважались –
Хто як міг,
Але я валивсь відверто
Просто з ніг.
А верстат штампує гроші –
Живодер,
Хоч ті гроші вже дешевші
Від шпалер.
Щоб були ми не жидами,
Та щоб не хохлами,
То давно б в державі нашій
Всі були б панами.
А то одні шибко гнуться,
Інші гоноряться,
А евреї й українці
Вже й жидів бояться.
Маруся ти Маруся –
Рожевий мій букет,
Що з тобою сталось
Від тюльки і котлет.
4.10. – 1.7.1998 р.

А ВІЗЬМІТЬ ПЕНСІОНЕРІВ:
За те, що мовчали,
То і їх, як білу гуску,
Братки общіпали.
Чи за їхню рабську працю,
Чи за їх порядність?
Що не можуть постояти
За національність!
30.7.1998 р.

ПАНУ ЖИРИНОВСЬКОМУ
Жириновський так, як Цезар:
Дайте ви йому права,
Перетрахає жінок всіх,
Будь то дівка чи вдова.
Кинув би і Кремль, і Думу –
Дідько б все оте побрав –
І упевнений, що в яслях
Сам би нянечкою став.
Адже, як колись казав він,
Діткам досить й п’ять хвилин;
То ж спілкуються хай з батьком
Всі по телеку з картин.
Тож чому б вже і сьогодні
Не почать експеремент,
Поки в нього часу більше
Й поки ще не Президент.
Був би з нього добрий батько,
Що вже там і говорить,
Бо хвилину для дитини
Міг би в місяць приділить.
Й чхать би він хотів на Думу
І на Путіна давно.
Головне, щоб Жириновських
Більше отприсків було.
20.9.1998 р.

КОХАЙТЕСЯ!
Кохайтесь всі! Ви того варті,
Мій друг для вас завжди на варті.
16.1.2008 р.

НАТАЛІЇ ВІТРЕНКО
А Наталія Вітренко –
Посади її на трон –
Буде пушками палити
На усіх з усіх вікон.
Як же ти тоді до неї
Зможеш підступитися,
Як не вміє та нічого
Окрім, як сваритися..
20.9.1998 р.

НЕВТОМНИЙ ПРАЦІВНИК
Хто вміє брехать – той жирує,
А той, хто невміє – сопе,
Тому з двох один голодує,
А інший – під себе гребе.
Гребе і не томиться, бидло,
Й не лопне ніяк той хом'як.
Такий Президент наш і спікер,