Втомлені гори

Щоб народ наш грабувать?
І тобі довірить владу–
Отакому хапуну,
Який навіть батька зрадить
За невідану платню.
А тому я не здивуюсь,
Новий мій Наполеон,
Як ти завтра й матір зрадиш
За якийся там мільйон.
Адже ти з усіх найкращий,
Як і шеф твій, пан Петро,
Від якого, як й від тебе,
Тхне давно уже лайном.
І твої придворні кралі
Ті, яким ти довіряв,
І тебе вже обікрали,
Поки інших грабував.
Чи і досі в те ще віриш,
Що про себе сам писав,
Ніби був ти ювеліром
Самих кращих в світі справ?
Бо у школі, там, де вчився,
Перепортив всіх дівчат,
А тому, вважаєш, можеш
І на інших теж кричать?
Кажеш, в школі гарно вчився
І англійську добре знав,
От навіщо навіть паспорт
Ти сьогодні поміняв?
Всі ви банда знахабніла
Всім відомих кровопивць,
От за що вас ненавижу,
Всіх перевертнів і вбивць.
Бо нічого в вас святого,
Вам вершить би і хапать,
От чому туди ти рвешся –
Де ще можна грабувать. 12.13.1998 р.

ЯКБИ ТИ СОВІСТЬ МАВ
Якби ти совість, брате, мав
І поважав себе хоч трішки,
То "Волгу" б ти в колгосп свій здав,
А сам з людьми ходив би пішки.
Сам говорив, що рух – життя,
Чому б не жити й царювати,
Адже не дай Бог ще помреш,
Хто ж буде нами керувати?
18.10.1989 р.

НОВІ КАДРИ
Все нові і нові кадри
В нас штампує наш партком,
Підростають нові дами,
Що плюють на честь бігом.
І штампують тії кадри,
Щоб було для вас і нас,
І до всіх вони гасали,
Хто покаже руб чи бакс.
Все нові й нові красуні
Підростають, як гриби,
І до хлопців, як на свято
Вже біжать самі вони.
18.10.1989 р.

НА БІЛОМУ КОНІ
– Хто дав тобі такі права,
Що я – ніхто,а ти – глава?
Чом мушу кланятись тобі,
Бо ти на білому коні?
Чом мушу я тобі давать?
Я ж не гетера, і не б...дь!
18.10.1989 р.

ХРИСТОС ВОСКРЕС
Фея спустилася з небес:
Христос воскрес, Христос воскрес.
24.7.1999 р.

ВОРОШИЛОВСЬКІ СТРІЛКИ
Били ми білогвардійців,
Шляхтичів і куркулів,
Й захищали, як виходить,
Друзів ми від ворогів.
А тепер, мов над покійним,
Ми голосимо всі дні:
– Ой, які ж були лихі ми!
Ой, які ж були дурні!
Ну а ті головорізи –
Ворошиловські стрілки –
Та як звикли грабувати,
Так і грабили вони.
А тепер на роздоріжжі
Жебраками стоїмо,
І гукаємо:
– Подайте
Остолопу на вино!
От яка тачанка мчалась
По аулах і містах.
Слава, слава яничарам,
Хай боронить їх Алах!
19.10.1989 р.

ВЛАДА
Сиджу і думаю собі
Про нашу рідну владу:
– Чому її майже ніхто
Не любить і не радий?
І відповів мені мій внук:
– Вона, як тітка Аза,
Жуйку вже вп’яте обіця –
А не дала ні разу.
17.10.1989 р.

"ЩЕДРА" ВЛАДА
Не вірю я ні грама владі,
Бо для людей вона – як біль:
Як вас в в’язницю не посадить,
Посадить вас на хліб і сіль.
18.10.1989 р.

ЗВІДКИ РОКИ ВЗЯЛИСЬ
Звідки роки взялись?
Того й сам я не знаю,
Ну а я ще і досі
Когось виглядаю.
Виглядаю я волю,
Справедливість і гнів,
Щоб вони розтоптали
Наших всіх ворогів.
2.2.1998 р.

ПРО ОБІЦЯЛЬНИКІВ
Тим, хто багато обіцяє,
Чомусь не вірю, хоч убий,
А от чому? Це кожний знає –
Я недовірливий такий.
19.10.1989 р.

РОЗДУМИ ПРО ЧЕСТЬ
Коли дивлюсь на жирні страви,
Де свині ловлять хробаків,
Я ненавиджу ту державу,
Яка вирощує рабів.
Я ненавиджу ту систему,
Що породила біль і крик,
В якій в пошані – тільки дурні,
Віслюк, трамвай, і з возом бик.
Але й бики сьогодні інші,
І світ захоплень мають свій.
Бика розлютиш – покарає,
То ж жартувати з ним не смій.
Бо якщо ти його розлютиш,
То краще вже мерщій втікай,
Тому що вже не допоможе
Тобі ні Бог, ні танк, ні рай.
А ти, немов свиня, жируєш,
І знаєш "хі" та "ха-ха-ха",