Втомлені гори

Тягнеться до тебе.
А ти будеш дихать смогом,
А як станеш паном,
То, гляди, і в туалет ще
Вестимуть з наганом.
Де побачиш стільки квітів
І озер блакитних,
Де ще прапор, як природа
Є жовтоблакитний?
Той, хто кидає Вкраїну –
Гірко він жаліє,
Бо ніщо, як рідне Сонце,
Так людей не гріє!
7.7.1998 р.

ДВАДЦЯТИЙ ВІК
Мені нагадує мій вік
Їзду в трамваї у час пік:
Хто перший вскочить – той і дядя,
Бо де захоче, там і сяде.
Але, щоб сісти у те крісло,
Потрібно бути комуністом,
А щоб проскочить всіх раніше –
Потрібно буть ще й проворнішим.
І будь хоч тричі ненадійний –
Аби ти мав квиток партійний.
Отож, що маємо – те й маєм,
Не тих ми в Раду вибираєм.
А зараз що, хіба не так?–
Хто не начальник, той – мудак,
Отак воно було і буде,
Бо в нас раби – то вже не люди.
28.9.1989 р.

БОГ БАЧИТЬ ВСЕ!
Боги, що десь в раю живуть,
Нагадують про парашут:
Де віжка кожної стропи –
З’єднує з кожним навпрямки.
І щоб ти, брате, не творив,
Бог бачить все, і все він знає,
І в час, як прийде Божий суд,
Він кожного про все спитає.
28.10.1989 р.

РОМАНТИКА І СИМФОНІЯ
Жила людина на землі
Й завжди кудись спішила,
Тому й придбала лімузин
Із маркою "кобила".
Махнеш злегенька батогом –
І понеслась рідненька
По грунтовій, по луговій,
Як всюдихід хутенько.
І їй до лампочки ДАЇ,
І всі ті штрафплощадки,
І чхать хотіла на бензин
Й не треба їй солярки.
Ну а водій, це – їздовий
Наспівує частівки,
А ще як вмаже триста грам –
То чути й до Дубрівки.
Й не треба вам ніде шукать
Ні гривень, ані фантиків,
Як вам у полі припече
Нечаянно романтики.
А якщо в місто попадеш –
Не обійдешся бубликом,
Бо як захочеш в туалет,
То заплати паскуднику.
А як немає чим платить,
Біжи у філармонію,
І там під шум і крик фанфар
Маскуйся під симфонію.

ДЕКОЛЬТЕ ДО ПОЯСА
Здрастуй, моя любенька,
Чарівна СС,
Видно, і в селі у вас
Вже почавсь прогрес.
Декольте до пояса,
Шорти до пупка,
Тільки ти лишилася
Й досі, як була.
2.9.1999 р.

ЗОМБОВАНІ
Закидали пляшками світ
Оті, що короновані,
Куди ж ми йдемо стільки літ,
Телепні зомбовані?
31.10.1989 р

МІТИНГ НА ПЛОЩІ
На площі люди мітингують
І проз трибуни йдуть і йдуть,
І лозунги нові скандують,
І нові символи несуть.
На площі люди мітингують
І все так само, як колись,
І барикад хоч не будують
Та в уніформу одяглись.
На площі люди мітингують,
Як в Революцію – от гра,
Тільки тоді царя громили,
Сьогодні тих, хто вбив царя.
На площі люди мітингують,
На площі люди всі кричать,
Що при царю полиці гнулись,
Сьогодні й тюльки не дістать.
3.10.1989 р.

МЧАТЬСЯ ТАНКИ
Мчаться танки по проспекту
І броньовики,
А за ними мчать "Катюші"
І бойовики.
Революція в Росії
Кажуть, знову почалась,
І колона демострантів
Аж до Ради розтяглась.
Я подумав: як же будуть
Революцію робить,
Якщо там одні бандюги
А бандюг не можна бить?
26.11.1989 р.

ВЕСЕЛИЙ КОМАНДИР
Скільки років тільки й мови
У державі про повій,
Мов, всі біди і нещастя –
Все у нас від їхніх дій.
І людей ми не цінили,
Люд на панщині кишів,
А тому й перетворявся
У повій і торгашів.
А могутні генерали,
І їх п’яний командир –
Будували полігони,
А кричали:
– Ми за мир!
А війна в Афганістані –
То ж вершина всіх підлот!
Як могли ці "генерали"
Так зганьбити свій народ?
Ви під носом розберіться,
Що в нас твориться навкруг?
Ну а потім й виясняйте,
Хто в нас ворог, а хто друг.
Я неможу те простити,
Як в квітучий мирний час
В чорних сукнях йшли вдовиці
В вісімнадцять, в двадцять п’ять.
Бо отим-бо "генералам" –
В кого висох розум, страх –
Хлопці тре’ були для "слави"
А дівчата для розваг.