Втомлені гори

Й жінки самі тебе знайдуть.
23.4.1998 р.

РАБИ ВЖЕ Є
Раби вже є! Є й полігон,
Потрібний лиш Наполеон.
Проте, кивніть лише мізинцем –
Примчать з усіх країн чужинці.
Збіжаться, мов вовки на стерво,
Щоб Україну всю роздерти.
Збіжаться всі наполеони,
Як на бананчики гібони.
Всю Україну розметуть,
Тільки сигнал хай подадуть
Оті, що там біля корита,
Тож чим ті гірші від бандитів?
18.2.1998 р.

ВОЙОВНИЧИЙ МАНКУРТ
Начитавсь манкурт горбатий
Войовничих десь ідей,
Й вирішив створить державу,
Так би мовить, без людей.
Бо навіщо ж такі люди,
Так сказать,
Не дають їм їсти-пити –
Ті мовчать...
Вигріб з бідних всі запаси,
Всіх роздяг і обікрав,
А щоб ті ото мовчали –
Дірку з бублика їм дав.
Вже старим не платить пенсій –
А ті п’ють,
Вже і воду затравили –
Ті живуть.
Вже нікому ні авансів,
Перекрив всім прохідні,
Ну а ті: –Не треба грошей,
Ти роботу дай мені!
І сидять, і не виходять із цехів,
Ніби їх святим хтось духом
Напоїв.
Їх уже у хвіст і в гриву
Як хотять!..
А вони ні шість, ні вісім –
Всі мовчать.
То ж навіщо такі люди,
Й ще я хочу повторить,
Як немає з ким, пробачте,
Навіть і поговорить?
30.7.1998 р.

ЯКЩО ДОБРАВСЯ ДО ОЛІМПУ
Якщо він став вже Президентом –
То вже пора його вбивать,
Бо чесним хлопцям на Олімпі
Ту ношу просто не піднять.
25.9.2007 р.

ЯКЩО ДУША БЕЗСМЕРТНА
Який людський короткий вік,
Мов літня ніч – була й немає,
І знову втомлена душа
По Всесвіту, мов тінь, гасає.
Шукає новий острівець,
Куди б піти, куди б податься –
Далі від тигрів і овець –
І за кохання позмагаться,
А я на все оте дивлюсь,
На все оте людське безсмертя.
І думаю: куди спішить,
Одначе встигнемо ще вмерти.
24.4.1998 р.

ЯКЩО УВІРВЕТЬСЯ ТЕРПЕЦЬ
Кажуть, ніби в нас люди з привітом,
І таке певно також буває,
Бо пани всі на пляжі все літо,
А Іван буряки підгортає.
А коли всі пани в ресторанах
Запивають шампанським стрептиз,
Мій народ їм підносить банани,
Та хіба ж це не справжній дуризм?
Кажуть, ніби в нас люди з привітом.
Та у нас самий кращий народ!
Бо,скажіть, де ще є такий в світі,
Щоб терпів він роками терор?
Бо народ хоч і надто гостинний
І терплячий ще більше, як кіт,
Та коли вже його розізлити –
Не поможе тоді і Ведмідь.
6.12.1999 р.

ЩОБ НЕ БУЛО СУМОК
Що б жінки робили наші,
Аби сумок не було?
Чим би стегна ті прикрили,
Що "кричать" на все село?
13.9.1999 р.

ЩОБ ЗЕМЛЯ РАДІЛА
Щоб земля раділа
І сміялось небо,
Навіть із-за цього
Жити й жити треба.
Жити, працювати
І хвалити Бога,
Що в мого народу
Є своя дорога.
Що, нарешті, й Ненька
Має власну мову,
Має Гімн свій, Прапор
І свою підкову.
19.2.1999 р.

ДИВНИЙ НАРОД
Хто ж вас, люди, навчив так мовчати,
Ніби всі ви якісь без’язикі?
Чи ж не час із тим рабством кінчати,
До якого привчили "великі"?
Навіть кішка характер свій має,
Вже не стану казать про собаку,
Бо і та вам образи не простить,
І якщо не гризне, то – злякає.
Ну а ви ж себе звете панами,
Дорогенькі мої добродії,
А, можливо, і справді в народа
Не хватає, як кажуть, олії?
14.2.1999 р.

ХІПІ-ХАПОВСЬКИЙ
А костюмчик в тебе, хлопче,
Хіпі-хапівський,
Зразу видно, що не є ти
Інкубаторський.
1.9.1999 р.

ГОРИТЬ МОЯ УКРАЇНА
Горить моя Україна
Без вогню і диму,
Горить вона, гірко плаче
І вже котру зиму.
Бо на нашій Україні,
Що тут й говорити,
Президенти – рекетири,
А чини – бандити.
Тільки й дивляться, щоб з когось
Хоч що та поцупить,
Отакі вони – народні
Наші душогуби.
Отож, якби ти, Тарасе,
Зараз подивився,
Що з Вкраїною зробили –
Ти б весь день молився!
Ти б не спав би, я те знаю,