Втомлені гори

Як наші поети,
Й не писав би президентам
Оди і сонети.
А схопив би лом чи вила,
Чи косу гостреньку,
І почав косить ту банду,
Що грабує Неньку.
Бо як гляну на це горе,
Та на їх порядки,
То бажання світ за очі
Бігти без оглядки.
Куди хочте, тільки б далі
Від оцих бандитів,
Що за долари готові
Й люд свій умертвити.
Та куди ж, куди втікати?
Й на чужині жити?
А на кого ж залишити
Неньку? На бандитів?
Ні! Не хочу і не буду,
Хай краще загину,
Та ж не гоже в біді матір
Залишати сину.
Чи схопити "калашника",
І по всіх палити,
Щоб вони запам’ятали,
Що всі хочуть жити.
Отак лежу я ночами
У темній хатині,
І невже це може статись
На моїй Вкраїні,
Де керують божі Мойші
Та мудрі Абрами?
Я не протии, хай керують
Тільки ж будуть з нами!
Та що один зробить можу,
Що я можу вдіять?
Як із ними, мов змовились,
Навіть добродії.
Які ніби пси бездомні
Все що дай – хапають,
А ті хлопці по частинкам
Неньку обдирають.
Натрамбують всі кишені
Людською бідою,
Дівчат всіх перегвалтують,
І – кивнуть п’ятою.
А ті нехай доглядають
Жиденят, небогі,
Бо вони ж не винуваті,
Що їх батько злодій.
Бо що б ви не говорили,
Жеребці з них вдалі,
То ж і крутять перед ними
Жопи всякі Галі.
А тут й наші терористи
Теж жидами стали,
І за кістку перед ними
Раком поставали.
О, панове добродії,
Не бувать спокою,
Там де будете людською
Торгувать бідою.
І хоч їм на Рідну Неньку
Знаю, наплювати,
Але ж це твоя держава,
Твоя рідна мати!
Отож, хочу нагадати
Й ще слова Пророка:
"Схаменіться, добрі люди!"
Та побійтесь Бога!
8.2.1998 р.

БОГ – СВІДОК
Я пам’ятаю: Місяць, гори
І ти у мене на руках,
І скрізь, куди не кинеш оком,
Туман, туман, як сірий птах.
О, Боже мій! Не знаю, звідки
Найшов вогонь тих почуттів,
І Бог один на той час свідок
Як я тебе в ту ніч хотів!
Як бідне серце калатало,
Я думав, вискочить з грудей,
А поруч все жило, співало
І не було ніде людей.
О,Боже мій! Якби ти знала,
Що витворяла моя кров,
А ти сиділа і мовчала
І говорила про любов.
25.6.1999 р.

ВОВКОДАВИ
Сиділи вовкодави,
Де річенька біжить,
Й весь час все міркували,
Що з міченим робить?
Одні грозились вбити,
А інші – розтерзать,
А треті: "дать як він нам
На день по гривень п’ять.
І хай він інтегрує,
І їздить по морям,
І Раєчку цілує
Де хоче: тут і там".
17.9.1999 р.

ЩОБ НЕ МАЗЕПА І БАНДЕРА
Що б не мазепи і бандери –
Були б в нас євнухи й гетери,
Забули б рід свій; і, між нами,
Так би й лишилися хохлами.
Отож, чи можна тих забути,
Що наш народ "тягнули" в люди?
15.9.1997 р.

НАВІЩО СТІЛЬКИ ЩАСТЯ?
Як проходила тут Настя,
Скрізь, де глянеш, – там і щастя.
Ну навіщо тобі, Насте,
Треба так багато щастя?
23.7.1999 р.

ГАРНІ ХЛОПЦІ-УКРАЇНЦІ
Гарні хлопці-українці,
Хай господарюють,
А за долю їх, за щастя,
Інші мітингують.
11.1.1997 р.

НЕЗАДОВОЛЕНИЙ ВЛАДОЮ
Хто сказав, що наш народ
Ігнорує владою?
Щось давненько я не бачив
Свій народ під Радою!
24.2.1998 р.

НАЙБІЛЬШИЙ СКАНДАЛІСТ
Самий більший скандаліст
У житті був комуніст,
Він на бідних хоч й не ліз,
Але всіх запріг у віз.
19.9.1999 р.

БІЛЬ ЛЮДСЬКИЙ
Я біль людський відчув ще із дитинства
Тому "вождям" і не кричав "УРА!",
Як ті людей хапали за горлянку
І починалась в них велика гра.
Які мій край, народ поработили,
І все моє – вже стало не моє.
От де грошей ті виродки набрали,
Що кожен з них банкнотами плює?
І чхать вони хотіли всі на тебе –
Верстат йому штампує папірці...
Ох, як би їх я взяв усіх за барки
Й разом з станком втопив би у Дніпрі.
А що раби? Ті все життя мовчали:
Їм пляшку дай й що хочеш – те й роби...