— Друзі мої, — сказав Люсьєн, — повірте, я зовсім не баламут, не наївний поет, за якого ви мене вважаєте. Хай там що станеться, я здобуду переваги, яких мені ніколи не дасть найблискучіший тріумф у лавах ліберальної партії. На той час, коли ви прийдете до влади, я свого вже доб’юся.
— Ми відрубаємо тобі... чуба, — сміючися, сказав Мішель Кретьєн.
— Я вже матиму тоді дітей, — відповів Люсьєн, — і, відрубавши мені голову, ви, по суті, нічого не відрубаєте.
Троє друзів не зрозуміли Люсьєна, бо тривалі взаємини зі світським товариством аж занадто розвинули в ньому дворянську пиху та аристократичне марнолюбство. Поет сподівався — і небезпідставної — що його краса й талант, підтримані ім’ям і титулом графа де Рюбампре, забезпечать йому величезні можливості. Маркіза д’Еспар, пані де Баржетон і графиня де Монкорне смикали його за цю шворочку, як ото хлоп’як смикає прив’язаного на ниточці жука. Люсьєн віднедавна бував тільки в певних колах. Його п’янили слова: «Він наш, він мислить благонадійно», — сказані три дні тому в салоні мадмуазель де Туш, п’янило приязне ставлення герцогів де Ленонкура, де Наваррена і де Гранльє, Растіньяка й Блонде, прекрасної герцогині де Мофріньєз, графа д’Егріньйона і де Люпо, тобто людей найвпливовіших у роялістській партії і близьких до королівського двору.
— Ну що ж, ми все сказали, — мовив д’Артез. — Залишитися чистим і зберегти самоповагу тобі буде важче, ніж усякому іншому. Я знаю тебе, Люсьєне, ти дуже страждатимеш, коли побачиш, як зневажають тебе навіть ті, кому ти вірно служитимеш.
Троє друзів попрощалися з Люсьєном, не подавши йому руки. Кілька хвилин поет сидів замислений і сумний.
— Ет, не зважай на тих недоумків, — сказала Коралі, вмощуючись коханому на коліна й обхопивши його шию своїми прегарними білими руками. — Вони приймають життя всерйоз, а життя — це втіха. Я певна, ти станеш графом де Рюбампре. Як треба буде, я пококетую з людьми, близькими до канцлера. Я знаю, як підійти до того розпусника де Люпо, і він подасть на підпис указ про надання тобі права носити титул. Я ж недарма казала: коли тобі знадобиться ще одна сходинка, щоб піднятись на вершину і там схопити здобич, до твоїх послуг труп Коралі.