— Як посміли ви з’явитися сюди, добродію? — грізно сказав старший секретар приголомшеному Люсьєнові. — Його ясновельможність знищив указ, ось гляньте! — І чиновник тицьнув пальцем у якийсь розірваний на чотири клапті аркуш паперу. — Міністр захотів знати, хто автор учорашнього жахливого пасквіля — і осьде оригінал! — провадив старший секретар, подаючи Люсьєнові рукопис його статті. — Ви називаєте себе роялістом, добродію, і ви співпрацюєте в цьому мерзенному листку, через який сивіє волосся у міністрів, який дошкуляв також діячам центру і затягує нас у безодню. Ви снідаєте з працівниками «Корсара», «Міруар», «Конститюсьйонель» і «Кур’єра»; ви обідаєте в компанії людей «Котідьєн» та «Ревей», а вечеряєте з Мартенвілем, з отим найлютішим ворогом уряду, з людиною, яка штовхає короля до абсолютизму, що неминуче призвело б до революції — і так само скоро, як тоді, коли б він довірився крайнім лівим. Ви досить дотепний журналіст, але політичним діячем ви ніколи не станете. Міністр доповів королю, що автор статті — ви, і його величність, розгнівавшись, висварив герцога де Наваррена, свого камергера. Ви нажили собі ворогів — і могутніх! — у особі людей, які щиро протегували вам. Учинок, цілком виправданий для ворога, стає страхітливим, коли походить від друга.
— Невже ви зовсім дитина, юначе! — сказав де Люпо. — Подумайте, в яке становище ви мене поставили! Маркіза д’Еспар, пані де Баржетон і графиня де Монкорне, які за вас поручилися, будуть обурені вкрай. Герцог, звичайно, зігнав гнів на маркізі, а маркіза вичитала своїй кузині. Не з’являйтеся туди! Перечекайте.
— Ось іде його ясновельможність! Прошу вас вийти! — сказав секретар.
Люсьєн сам незчувсь, як опинився на площі Вандом — приголомшений, наче його вдарили палицею по голові. Йдучи додому Бульварами, він марно силкувався збагнути, в чому ж він завинив. Поет відчув себе іграшкою в руках людей заздрісних, жадібних і лукавих. Ким він був у цьому світі шанолюбів, що один поперед одного лізли нагору? Хлопчиськом, який погнався за суєтними втіхами й радощами, пожертвувавши заради них усім; поетом, нездатним мислити глибоко, що пурхав від вогника до вогника, наче метелик, без якоїсь певної мети; рабом обставин, чиї добрі наміри неминуче призводили до поганих учинків. Люсьєна мучила совість — вона була його невблаганним суддею. Крім того, він не мав грошей і почував себе виснаженим від праці й горя. Його статті друкували в другу чергу — після статей Мерлена й Натана. Поет ішов навмання, заглиблений у свої роздуми; у вітринах кількох читалень, які починали видавати не лише газети, а й книжки, він побачив оголошення, де під безглуздим, незнайомим йому заголовком красувалося його прізвище: Люсьєн Шардон де Рюбампре. Його книжка вийшла друком, але він нічого про це не знав, газети про неї мовчали. Люсьєн стояв, опустивши руки, нерухомий, не помічаючи гурту молодих чепурунів, серед яких були Растіньяк, де Марсе та ще кілька його знайомих. Не помітив він і Мішеля Кретьєна та Леона Жіро, які підходили до нього.
— Це ви пан Шардон? — запитав Мішель таким тоном, що в грудях у Люсьєна наче струни лопнули.
— Ви не впізнали мене? — відповів поет, збліднувши.
Мішель плюнув йому в обличчя.
— Це вам гонорар за статті проти д’Артеза. Якби кожен захищав себе або своїх друзів, як я, преса давно стала б тим, чим вона повинна бути: справою священною і гідною шани.
Люсьєн похитнувся; він сперся на Растіньяка і сказав, звертаючись до нього та де Марсе:
— Панове, не відмовтеся бути моїми секундантами. Але спершу я хочу вернути борг і зробити те, що сталося, непоправним.
І Люсьєн дав ляпаса Мішелеві, який цього зовсім не сподівався. Світські чепуруни та Мішелеві друзі кинулись між республіканцем і роялістом, боячись, щоб сварка не перейшла у звичайну вуличну бійку. Растіньяк схопив Люсьєна за руку й повів його до себе додому — він жив на вулиці Тетбу, за два кроки від місця цієї пригоди, що сталася на Гентському бульварі в обідню годину. Ось чому сварка не привабила натовпу роззяв, як то буває в подібних випадках. Де Марсе пішов за Растіньяком та Люсьєном, і обидва денді умовили поета піти з ними в Англійське кафе, де всі троє весело пообідали й напились.