— Одягайтесь і ви, друже, — сказала вона Кольбові. — Ви проведете мене. Треба ж довідатися, чи є якийсь вихід із цього пекла...
— Пане, будьте розважливі, а то ваша жінка помре з розпуки! — вигукнула Маріон, коли Єва пішла. — Роздобудьте грошей, заплатіть борги, а тоді вже шукайте собі на втіху свій скарб...
— Замовкни, Маріон! — відповів Давід. — Мені залишилось подолати останню перешкоду. Я зразу отримаю патент на винахід і патент на вдосконалення.
У Франції патент на вдосконалення — це найдошкульніше місце для винахідника. Людина років десять працює над якимсь відкриттям у галузі промисловості; вона винаходить машину або спосіб виробництва, вона бере патент і вважає себе хазяїном своїх досягнень. Та якщо винахідник прогавив бодай дрібничку, суперник удосконалює його винахід якимсь одним гвинтиком — і забирає у нього всі права. Тому винайти дешеву суміш для виробництва паперу було ще далеко не все! Хтось інший міг би вдосконалити процес виготовлення тієї суміші. Давід Сешар хотів передбачити геть усе, щоб уже ніхто не зміг вихопити у нього з рук багатство, здобуте серед таких знегод. Голландський папір (ця назва збереглася за папером, виготовленим із самого лляного ганчір’я, хоча Голландія більше не виробляє його) злегка проклеєний, але проклеюють його ручним способом, аркуш за аркушем, що здорожує виробництво. Якби пощастило проклеювати папір у чані й за допомогою не дуже дорогого клею (що вже робиться нині, хоч далеко не бездоганно), то про якесь дальше вдосконалення не доводилося б думати. І протягом останнього місяця Давід шукав спосіб проклеювання паперової маси ще в чані. Він хотів розв’язати водночас дві проблеми.
Єва пішла до матері. За щасливою випадковістю пані Шардон саме доглядала дружину старшого товариша прокурора, яка щойно народила сина, спадкоємця роду Міло де Невер. Хоч Єва і втратила всяку довіру до службових осіб, вона, проте, вирішила порадитися про свою скруту з цим законним заступником удів і сиріт, запитати в нього, чи не вдасться їй вирятувати Давіда, якщо вона візьме на себе його обов’язки і продасть свої права; сподівалася вона також щось довідатися про підозріливу поведінку Пті-Кло. Вражений красою пані Сешар, судовий урядовець був з нею не тільки поштивий, як і належить обходитися з жінкою, а й по-світському люб’язний, до чого Єва зовсім не звикла. Бідолашна жінка зауважила в очах судовика той вираз, який після свого одруження вона помічала хіба тільки в Кольба і за яким такі вродливі жінки, як Єва, складають свою думку про чоловіків. Коли пристрасті, корисливі наміри або вік погасять у очах чоловіка вогонь самовідданого поклоніння, що так яскраво палахкотить у юності, такий чоловік починає викликати в жінки недовіру, й вона уже придивляється до нього з великою осторогою. Брати Куенте, Пті-Кло, Серізе, усі ті, в кому Єва вгадувала ворогів, дивились на неї очима сухими й холодними, і тому тепер вона відчула себе навдивовижу легко з товаришем прокурора, який прийняв її так люб’язно. А проте, слово за словом, він зруйнував усі її надії.
— Я не думаю, пані, — сказав він, — щоб королівський суд змінив своє рішення, а воно обмежило домашньою обставою те майно, яке було дозволено перевести на ваше ім’я вашому чоловікові з тим, щоб забезпечити ваші права при розподілі. Ваш привілей не повинен служити для прикриття обману. Та оскільки ви як позикодавець маєте право на свою частку від виторгу за продаж описаного майна й оскільки ваш свекор теж користується таким привілеєм у розмірі боргу за оренду майстерні, у вас є можливість, уже після того як суд ухвалить свій вирок, порушити іншу претензію щодо своєї, як ми висловлюємося юридичною мовою, «участі в погашенні боргу».
— Виходить, Пті-Кло розоряє нас? — вигукнула Єва.
— Поведінка Пті-Кло, — сказав товариш прокурора, — відповідає дорученню, яке дав йому ваш чоловік, адже він, за словами його повіреного, хоче вигадати час. Як на мене, то, можливо, вам вигідніше було б відмовитися від апеляційних скарг і разом зі свекром скупити при розпродажі майна найцінніше друкарське устаткування: вам у розмірі вашої частки при розподілі, йому — в межах суми орендної плати... Але це наблизило б розв’язку... Отож стряпчі вас і грабують!..
— В такому випадку ми опинилися б у цілковитій залежності від Сешара-батька! Ми лишилися б винні йому за оренду майстерні та за винайм житла! І це однаково не врятувало б мого чоловіка від судового переслідування за позовом Метів’є, адже йому не дісталося б майже нічого...
— Ви маєте слушність, пані.