— І вона погано закінчить, — сказав паперовий фабрикант, споважнівши. — Послухайтесь мене, видайте її ліпше за здібного й шанолюбного молодика, якому ви протегуватимете і який здобуде для своєї дружини високе становище.
— Побачимо, — знову ухилився від прямої відповіді Франсіс. — Так чи так, треба ще спитати, якої про це думки її хрещена мати.
Після смерті Баржетона Луїза де Негрпеліс продала будинок на вулиці Мінаж. Пані де Сенонш, вважаючи своє помешкання надто тісним, умовила чоловіка купити цей дім, колиску шанолюбних мрій Люсьєна і місце зав’язки цієї історії. Зефіріна де Сенонш поставила собі за мету успадкувати своєрідну королівську владу, яку мала тут пані де Баржетон, завести свій салон, одне слово, стати вельможною дамою. У вищому ангулемському товаристві після поєдинку де Баржетона з де Шандуром стався розкол; одні обстоювали невинність Луїзи де Негрпеліс, іпші вірили наклепам Станіслава де Шандура. Пані де Сенонш висловилася за Баржетонів і негайно завоювала симпатії їхніх прихильників. Потім, переїхавши в особняк Баржетонів, вона скористалася зі звички багатьох ангулемських дворян віддавна збиратись у цьому домі за картярським столом. Пані де Сенонш приймала гостей щовечора і завдяки цьому здобула рішучу перемогу над Амелі де Шандур, котра очолювала ворожу партію. Після цього надії Франсіса дю Отуа, який опинився в самому осередді ангулемської аристократії, зайшли так далеко, що він запалився бажанням видати Франсуазу за старого де Севрака, котрого так і не змогла вполювати для своєї дочки пані дю Броссар. Повернення Луїзи де Баржетон, тепер уже дружини ангулемського префекта, збільшило надії Зефіріни щодо своєї улюбленої хрещениці. Вона сподівалася, що графиня Сікст дю Шатле використає свій вплив і гідно віддячить тій, яка свого часу мужньо виступила на її захист. Паперовий фабрикант, знаючи Ангулем як свої п’ять пальців, умить оцінив, наскільки знизились його шанси на успіх, але вирішив здолати труднощі за допомогою сміливого й зухвалого маневру, на який зважився б тільки Тартюф. Миршавий адвокатик, здивований чесністю свого спільника по крутійству, не заважав йому віддаватись цим нелегким роздумам, поки вони йшли від паперової фабрики до будинку на вулиці Мінаж. Але в передпокої непроханим гостям довелося зупинитись, коли лакей заявив: «Пані снідають».
— І все ж повідомте про наш прихід, — сказав Куенте-великий.
Святенника-фабриканта прийняли, тільки-но було названо його ім’я. Адвоката відрекомендували манірній Зефіріні, яка снідала у вузькому колі — з Франсісом дю Отуа та мадмуазель де Ляе. Де Сенонша, як і завжди, не було вдома — цього разу його запросили на відкриття мисливського сезону до папа де Пімантеля.
— Дозвольте, ласкава пані, відрекомендувати молодого адвоката, про якого я вам уже казав. Він потурбується про те, щоб увести в права вашу чарівну вихованку.
Колишній дипломат роздивлявся Пті-Кло, а той і собі нишком поглядав на чарівну вихованку. Щодо Зефіріни, якій ні Куенте, ні Франсіс досі й словом не прохопилися про ймовірного жениха, то її здивування було таке велике, аж виделка випала в неї з рук. Мадмуазель де Ляе, похмуру дівицю сварливої вдачі, досить незграбну, худу, з бляклим волоссям, було дуже важко видати заміж, незважаючи на її аристократичні претензії. Проставлені в метричному свідоцтві слова «батьки невідомі», по суті, заступали їй дорогу до вищого світу, куди люблячі хрещена мати та Франсіс так хотіли її ввести. Панна де Ляе не здогадувалася про своє справжнє становище і була вельми вибаглива: вона відкинула б домагання і найбагатшого комерсанта з Умо. Та сама виразна гримаса, що скривила губи дівчини, коли вона побачила миршавого адвоката, пересмикнула, як помітив Куенте, й обличчя Пті-Кло. Пані де Сенонш і Франсіс, здавалося, запитували одне в одного, як би їм скоріше вирядити геть Куенте та його підопічного. Фабрикант, від чиєї уваги ніщо не сховалося, попросив пана дю Отуа вділити йому хвилинку для бесіди і пройшов разом з колишнім дипломатом до вітальні.
— Пане, батьківське почуття вас засліплює, — сказав він йому навпростець. — Вам було б дуже нелегко видати свою дочку заміж, і у ваших же інтересах я поставив вас у безвихідь, бо я люблю Франсуазу, як люблять дитину, що виросла на твоїх очах. Так от, відступати вам немає куди — Пті-Кло знає все!.. Він шанолюбний аж надміру, і це запорука того, що ваша люба крихітка буде щаслива. Крім усього, Франсуаза крутитиме своїм чоловіком, як захоче. А ви, з допомогою префектової дружини, — адже вона ось-ось приїде, — виклопочіть для зятя посаду прокурора королівського суду. Пан Міло, як кажуть, має дістати призначення в Невер. Пті-Кло продасть свою контору, ви легко влаштуєте його попервах другим товаришем прокурора, а там і незчуєтесь, як він стане прокурором, головою суду, депутатом...