Люсьєн ще спав, коли Серізе прийшов до Пті-Кло розпитати про наслідки вчорашньої вечірки і вислухав у кабінеті стряпчого розповідь про великі події, які, певне, схвилювали весь Ангулем.
— А Люсьєн надіслав вам бодай одну записочку після того, як повернувся сюди з Парижа? — запитав колишній паризький безпритульник, задоволено кивнувши головою, коли Пті-Кло закінчив розповідати.
— Одну надіслав, ось вона, — сказав стряпчий і подав Серізе коротенького листа від Люсьєна, написаного на поштовому папері, яким звичайно користувалася Єва.
— Чудово! — сказав парижанин. — Нехай-но хвилин за десять до заходу сонця Дублон із жандармами влаштує засідку біля брами Пале та розставить повсюди своїх підглядачів, і ми схопимо нашого молодця.
— А ти певен, що все вийде, як ти задумав? — спитав Пті-Кло, змірявши Серізе пильним поглядом.
— Я покладаюся на випадок, — сказав колишній паризький сирота. — А випадок — то велика шельма, він не любить порядних людей.
— Треба добитись успіху, — сухо кинув стряпчий.
— Доб’юся, — сказав Серізе. — А ви заляпали мене багном, то дали б хоч кілька банкових білетів, щоб я ними обтерся... І зважте, добродію, — сказав парижанин, помітивши на обличі Пті-Кло вираз, який йому не сподобався, — якщо ви мене одурите, якщо на тижні не купите мені друкарню... Глядіть, щоб ваша дружина не залишилась молодою вдовою, — майже пошепки закінчив паризький шибеник, кинувши на співрозмовника погляд, у якому зблиснула смерть.
— Якщо на шосту вечора ми посадимо Давіда в холодну, приходь на дев’яту до пана Ганнерака, і ми владнаємо твою справу, — твердо пообіцяв адвокат.
— Отже, домовились. Я вас обслужу, хазяїне! — сказав фактор братів Куенте.
Серізе вже опанував мистецтво виводити чорнило з паперу (нині такі таланти розмножились і становлять неабияку загрозу для державної скарбниці). Він витравив чотири рядки, написані Люсьєном, і замінив їх іншими, підробивши почерк з досконалістю, що обіцяла в майбутньому мало втішного для Серізе.
«Дорогий Давіде, ти можеш без страху з’явитися до префекта, твою справу залагоджено. Виходь негайно, я зустріну тебе і навчу, як ти повинен розмовляти з префектом.
Твій брат Люсьєн»
Опівдні Люсьєн написав Давідові листа, де розповів про свій успіх на вечірці й пообіцяв йому заступництво префекта; мовляв, граф дю Шатле сьогодні ж таки напише доповідну міністрові про відкриття, від якого він у захопленні. В той час як Маріон передавала панні Валіні листа, вдаючи, ніби принесла в прання Люсьєнову білизну, Серізе — до речі, попереджений Пті-Кло про ймовірність такого листа — викликав дівчину Сіньйоль і пішов прогулятися з нею по березі Шаранти. Мабуть, не обійшлося без суперечки, й Анрієттина порядність поступилася не зразу, бо прогулянка тривала аж дві години. На карту були поставлені не тільки інтереси дитини, а усе їхнє майбутнє, щастя, багатство, а те, чого просив Серізе, здавалося такою дрібничкою! До того ж він остерігся сказати Анрієтті, які будуть наслідки її вчинку. Та одне бентежило чесну дівчину: надмірно висока плата, що її пообіцяли Серізе за таку дрібничку. Хай там як, а, зрештою, молодик умовив свою коханку взяти участь у його задумі. О п’ятій годині Анрієтта мала вийти з дому, потім повернутись і сказати хазяйці, що пані Сешар просить її негайно прийти. А через чверть години після того, як Базіна піде, дівчина мала піднятися нагору, постукати до туалетної кімнати й передати Давідові підробленого листа від Люсьєна. В усьому іншому Серізе покладався на випадок.