Подорожні дісталися до готелю «Гайар-Буа», що на вулиці Ешель, уже на світанні. Стомленій Луїзі насамперед захотілося відпочити, і вона лягла в ліжко, звелівши Люсьєнові запитати для себе кімнату вгорі, над її покоєм. Люсьєн проспав до четвертої дня. Пані де Баржетон наказала розбудити його перед обідом; довідавшись, котра година, Люсьєн похапцем одягнувся; він застав Луїзу в одній із тих огидних кімнат, що ганьблять Париж, бо, попри всі претензії на розкіш, у цьому місті немає жодного готелю, в якому багатий подорожній міг би почуватись, як удома. Люсьєн, — правда, ще напівсонний, як то буває після раптового пробудження, — не впізнав своєї Луїзи у цій холодній кімнаті з полинялими фіранками на вікнах, в які ніколи не зазирало сонце, із паркетною підлогою, натертою до блиску, такого недоречного тут, заставленій старими або випадково купленими меблями поганого смаку. Ба й справді, деякі люди втрачають власну подобу, а то й ваговитість, тільки-но розстануться з людьми та речами, що правили їм за раму. Людські обличчя оточені чимось на зразок атмосфери, притаманної тільки їм, — так світлотінь на фламандських картинах необхідна для життя образів, що їх кинув на полотно геній художника. Це властиво майже для всіх провінціалів. До того ж пані де Баржетон виявляла більше гідності, більше розважливості, ніж годиться виявляти тоді, коли наближається щастя, якому вже немає перешкод. Нарікати Люсьєн не міг: їм слугували Жантіль та Альбертіна. Обід аж ніяк не відзначався великим вибором страв та високою якістю провінційної кухні. Їжу приносили із сусіднього ресторану і подавали порціями, що були надто малі внаслідок спекуляції. Париж не вельми привабливий у тих скромних засобах, на які приречені люди середнього достатку. Люсьєн, не розуміючи, чому так перемінилася Луїза, чекав кінця обіду, щоб з’ясувати причину цього. Він не помилявся — вона таки перемінилася. Поки він спав, сталася важлива подія — адже в духовному житті роздуми — теж подія.
Близько другої години пополудні до готелю явився Сікст дю Шатле; він звелів розбудити Альбертіну, сказав їй, що хоче поговорити з її господинею і прийшов удруге, тільки-но пані де Баржетон закінчила свій туалет. Анаїс, украй здивована — вона була така певна, що сховалася надійно! — прийняла дю Шатле близько третьої.
— Я поїхав слідом за вами, ризикуючи накликати на себе гнів начальства, — почав він, привітавшись із нею, — бо сталося так, як я й передбачав. Та хай я втрачу посаду, аби тільки врятувати вас від загибелі.
— Що ви хочете цим сказати? — скрикнула пані де Баржетон.
— Я пересвідчився, що ви любите Люсьєна, — провадив він із виглядом смиренної покори. — Треба до нестями закохатися, щоб забути всі вимоги пристойності, так добре відомі вам! Невже ви гадаєте, моя люба, моя обожнювана Наїс, що вас приймуть у маркізи д’Еспар чи в будь-якому іншому паризькому салоні, коли піде поголос, що ви майже втекли з Ангулема разом із якимсь хлопчиськом, тим паче після дуелі пана де Баржетона із де Шандуром? Перебування вашого чоловіка в Ескарба можуть витлумачити як розрив. У таких випадках порядні чоловіки спершу б’ються за честь дружини, а потім дають їй волю. Любіть пана де Рюбампре, піклуйтеся про нього, робіть усе, що завгодно, але не живіть із ним під одним дахом. Коли хтось довідається, що ви удвох подорожували в одній кареті, у вас тицятимуть пальцем у тому самому світі, де ви хочете бути прийнятою. А крім того, Наїс, не йдіть на такі жертви заради молодика, якого ви не встигли порівняти ні з ким іншим; він не пройшов ще жодної випроби і, чого доброго, може знехтувати вами задля якоїсь парижаночки, котра видасться йому необхіднішою для здійснення своїх честолюбних зазіхань. Я не хотів би ганьбити людину, яка вам подобається, але хай мені буде дозволено уболівати за ваші інтереси більше, ніж за його. Послухайте моєї ради: пригляньтеся до нього і добре обміркуйте ваш крок. Якщо всі двері перед вами будуть зачинені, якщо жінки не захочуть приймати вас, то убережіть себе бодай від каяття, постановіть собі твердо, що людина, ради якої ви принесли стільки жертв, достойна того й зможе їх оцінити. Маркіза д’Еспар тим вимогливіша й обачніша, що сама порвала з чоловіком, і світ не зміг проникнути в таємницю їхнього розлучення. Але Наваррени, Бламон-Шоврі, Ленонкури — тобто всі родичі — оточили її; найдоброзвичайніші дами бувають у неї і приймають її в себе з усіма почестями, отож складається враження, що винен у всьому маркіз д’Еспар. З першого візиту до неї ви впевнитесь у слушності моїх порад. Я таки знаю Париж і можу вам наперед сказати: у салоні маркізи ви опинитеся в жахливому становищі, коли вона довідається, що ви оселилися в готелі «Гайар-Буа» та ще й разом із сином аптекаря, хоч би його називали й де Рюбампре, яким йому так хочеться бути. Тут у вас знайдуться суперниці, хитріші й підступніші за Амелі; вони неодмінно дізнаються, хто ви, яке ваше становище, звідки ви прибули, що вас сюди занесло. Ви, скільки я знаю, розраховували на інкогніто. Але ви з тих людей, для яких інкогніто неможливе. Невже ви не зустрінетеся на кожнім кроці з Ангулемом? Чи то з’їдуться депутати на відкриття палат, чи то навідається такий собі генерал під час відпустки до Парижа, і досить одному ангулемцеві побачити вас, як усе ваше життя піде шкереберть: надалі вас вважатимуть тільки Люсьєновою полюбовницею. Якщо вам буде потрібна моя допомога — я завжди до ваших послуг. Зупинився я в головного податкового управителя на вулиці Фобур-Септ-Оноре, за два кроки від маркізи д’Еспар. Я досить близько знайомий із дружиною маршала де Карільяно, з графинею де Серізі та з головою державної ради; можу вас одрекомендувати. Та ви й без мене ввійдете у вищий світ через маркізу д’Еспар. Нема потреби зичити вам успіху в тому чи в тому домі — ви будете жадані у всіх салонах!