«Сьогодні всі мої приятелі побачать, що я став іншою людиною».
Щось таке думають зараз його друзі.
Мартін простує вже досить довго і спиняється біля вітрини крамниці, де торгують біжутерією.
«Коли я працюватиму й зароблятиму гроші, обов’язково куплю Філо сережки. І Пуриті теж».
Намацавши в кишені газету, він посміхається.
«Вона може вивести мене на слід!»
Мартін, немовби щось передчуваючи, не квапиться... В кишені у нього газета, в якій він не прочитав оголошень і постанов. А ще норм розподілу продуктів харчування серед жителів приміського поясу.
«Ха-ха! Жителі поясу! Ото чудасія! Жителі поясу!»
Роман «Вулик» — знаковий твір, який найточніше відтворює атмосферу іспанського суспільства по закінченні громадянської війни й відновлює перервану національною катастрофою літературну традицію. Але входження його в літературу не було легким: роман, заборонений цензурою, вперше був опублікований невеликим накладом в Аргентині, за нього Селу виключили з Асоціації журналістів, а з боку католицької церкви роман зазнав нищівної критики за буцімто аморальність. Та сьогодні роман «Вулик», ця метафора суспільства, заслужено посів одне з чільних місць в історії іспанської літератури XX ст.