Він вдарив ще раз, голосніше. Боб не втримався й голосно гавкнув. Знадвору почулися якісь звуки, а потім голос:
— Люсі?
Вона прикусила губу.
— Люсі? — знову його низький, м'який голос. Таким голосом він говорив до неї в ліжку. — Люсі, ти чуєш мене? Не бійся. Я не завдам тобі шкоди. Будь ласка, поговори зі мною.
Жінка поборола в собі бажання натиснути на обидва гачки одночасно, аби тільки цей голос замовк разом з усіма спогадами, що він будив.
— Люсі, мила, — в його голосі наче чулися сльози. — Люсі, він напав на мене. Люсі, мені довелося його вбити... Люсі, я вбив його за свою країну, ти не можеш мене ненавидіти за це.
Що за маячня? Вона не розуміла його. Здавалося, він втратив розум. Може, він і був божевільним, просто два дні йому вдавалося це приховувати? Він точно набагато менш божевільний, ніж більшість людей! Але ж він уже вбивав і раніше... Хіба що, може, він... Просто жертва обставин... От дідько! Вона вже починає його жаліти, а йому тільки цього й треба! Е, ні!
У голові спалахнула ідея.
— Люсі, будь ласка, поговори зі мною...
Вона навшпиньки пройшла на кухню. Боб залишився у вітальні — якщо Генрі почне діяти, він попередить. У Томовому ящику з інструментами знайшлися обценьки, якими вона обережно навпомацки витягла три цвяхи з віконниці. Було нелегко: вони міцно трималися. Закінчивши, Люсі повернулася у вітальню.
— ...просто не заважай мені, і я не завдам тобі шкоди...
У кухні Люсі обережно відчинила вікно й повернулася у вітальню за собакою.
— ...менш за все я хочу якось тебе скривдити, Люсі...
На кухні вона раз чи два погладила собаку по голові й пробурмотіла:
— У нас немає іншого вибору, хлопчику, — а за тим штовхнула пса у вікно.
За мить новий цвях уже міцно закріпив віконницю на місці. Молоток був поки що не потрібен, і Люсі схопилася за рушницю й побігла у вітальню до вікна, тримаючись близько до стіни.
— ...даю тобі останній шанс. А-а-а-а!
Почулося дріботіння собачих лап, а потім жахливий рик — Люсі ніколи раніше такого не чула. Далі — шум бійки, а потім — звук падіння чийогось великого тіла. Було чути уривчасте дихання Фабера, потім знову звук ударів лап об землю, крик болю та лайка незнайомою мовою. Знову гавкіт. Шкода, що Люсі не видно, що ж там відбувається.
Звуки поступово віддалялися і раптом зовсім затихли. Жінка притислася спиною до стіни і з усіх сил прислухалася. Треба було перевірити, як там Джо, та спробувати зв'язатися з кимось по радіо, але наразі вона не наважувалася поворухнутися. Уява малювала кровожерливі образи Боба, який перегризає Генрі горло. Якби тільки собака повернувся.
Люсі глянула на вікно й раптом усвідомила, що бачить не лише сіруватий квадрату цілковитій темряві, а й дерев'яну раму та скло. На вулиці й досі ніч, але — вона це знала точно — на сході небо вже починає світлішати, очікуючи перших променів сонця. Ще кілька хвилин — і сонце почне сходити. Скоро вже можна буде розгледіти меблі в кімнаті, й Генрі вже не зможе заскочити її зненацька.
Раптом скло розлетілося і дощем посипалося на підлогу. Декілька осколків зачепили її обличчя. Щока спалахнула болем — Люсі відчула пальцями кров. Руки зручніше схопили рушницю — жінка чекала, що Генрі от-от полізе у вікно, але нічого не відбувалося. Пройшла хвилина, потім друга.
Люсі глянула на підлогу: крім побитого скла, там лежало щось велике й темне. Вона трохи нахилилася, щоб розгледіти краще, і впізнала Боба. Ніяких емоцій через кончину вірного собаки вона не відчула. Небезпека і смерть зробили її невразливою до таких речей. Спочатку Девід, потім Том, потім ця моторошна ніч... Жодних почуттів не залишилося, крім голоду. Учора вона так ні разу й не змогла поїсти — виходить, уже тридцять шість годин без їжі. Не найкращий момент, щоб мріяти про бутерброд із сиром.
Раптом Люсі почула якісь рухи й повернула голову. У вікні з'явилася чоловіча рука.
Вона, наче зачарована, роздивлялася довгі білі пальці, вкриті брудом. Без обручки, з охайними нігтями та пластирем на вказівному пальці. Ще зовсім недавно ця рука торкалася її найніжніших місць так, наче грала на ній, як на музичному інструменті. І ця ж сама рука проткнула ножем серце старого вівчаря.